Пропустити навігацію

ГАЗЕТА “УРЯДОВИЙ КУР’ЄР” № 116 (5736): “ОЛЕКСІЙ ЗАРУДНИЙ: ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ ПОТРІБНІ ВОЛЯ, ФАХОВІСТЬ ТА СПІВПРАЦЯ”

“Для подолання дефіциту бюджету Пенсійного фонду потрібні воля, фаховість та співпраця”

Протягом останніх років все більш актуальними стають питання дефіциту бюджету Пенсійного фонду України. Зокрема порушення принципу економічної залежності пенсійних видатків від отриманих доходів. За таких умов особливої уваги потребує збалансованість бюджету ПФ. Чи вдасться цього досягти і коли? Що для цього потрібно і чи слід непокоїтися пенсіонерам?  З цими та іншими запитаннями  «Урядовий кур’єр» звернувся до Голови правління Пенсійного фонду України Олексія ЗАРУДНОГО.

 ДОСЬЄ «УК»

Олексій ЗАРУДНИЙ. Народився 1970 року в Москві. 2000-го закінчив Київський інститут туризму, економіки і права. З лютого 1996-го до вересня 2006-го працював у Пенсійному фонді України начальником юридичного відділу, начальником юруправління, заступником Голови правління.

У 2007—2008 роках — народний депутат України. Із грудня 2007-го по березень 2010 року обіймав посаду Голови правління ПФУ. З грудня 2010-го по грудень 2014-го — голова ТОВ «Українська незалежна інноваційна консалтингова компанія», у серпні — грудні 2014 року очолював раду ГО «Новий соціальний вибір». З грудня 2014 року  призначений на посаду Голови правління Пенсійного фонду України.

 УК. Олексію Борисовичу, останнім часом мабуть лише лінивий не висловлювався з приводу дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Та наші читачі хочуть почути коментар від першоджерела. Власне, що ж таке цей дефіцит і як він впливає на ситуацію з поточними пенсійними виплатами?

 – Спершу зазначу: те, що велику частину видатків Фонду покриває Держбюджет України, ніяким чином не впливає на зобов’язання Фонду перед пенсіонерами. Всі пенсії виплачуються вчасно. І це завдання ми завжди виконували та будемо виконувати.

Щодо теорії питання. Бюджет Пенсійного фонду складається з дохідної та видаткової частин. І коли виникає різниця між запланованими видатками та очікуваними доходами, з’являється дефіцит. В структурі доходів Фонду чималою часткою є кошти держбюджету. Але із того, що спрямовується до Пенсійного фонду, значну частину становлять трансферти на фінансування державних пенсійних гарантій військовим, держслужбовцям, правоохоронцям, шахтарям, чорнобильцям та ін. Друга частина – страхові внески по тих категоріях, де страхувальником є держава (жінки у декретній відпустці, військовослужбовці строкової служби тощо) ( див. діаграму).

 УК. Щодо більшої частини цих коштів Пенсійний фонд, як я зрозуміла, виступає  в ролі адміністратора, а держава – страхувальника?

 – Можна сказати й так. Держава через Пенсійний фонд здійснює соціальні пенсійні виплати, які не пов’язані з пенсійним страхуванням. Так у 2016 році із загального ресурсу держбюджету 144,9 мільярдів гривень мають бути спрямовані до Пенсійного фонду. З них на фінансування виплат окремим категоріям пенсіонерів припадає 57,2 мільярда, на сплату страхових внесків – 6,4 мільярда, а безпосередньо на покриття дефіциту Фонду – 81,3 мільярда гривень.

 УК. Чому і як виник цей дефіцит? І чи були періоди, коли його не було?

– Так, на початку 2009 року дефіциту бюджету Фонду не було взагалі. А ось наприкінці того ж року він сягнув 13,7 мільярда гривень. І відтоді то знижується, то підвищується, але не зникає. Тобто нинішній дефіцит – це результат багаторічного накопичення колосальних проблем у солідарній пенсійній системі, які врешті призвели до її розбалансування.

Іншими словами, упродовж останніх років пенсійні видатки за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду зростають значно більшими темпами, ніж власні доходи .

 УК. Поясніть, будь ласка, що значить «пенсійні видатки за рахунок власних надходжень» ?

– Дохідна частина бюджету Фонду формується з власних надходжень, 95,8 % яких складає сума єдиного соціального внеску, що спрямовується на пенсійне страхування, та коштів державного бюджету. Відповідно, видатки також здійснюються за рахунок власних надходжень та за рахунок держбюджету. Які виплати покриваються за рахунок коштів держбюджету ми вже розібралися. А ось за рахунок власних надходжень Фонду виплачуються не лише страхові пенсії, а й доплати та надбавки не страхового характеру, які, по суті, є формами соціальної підтримки і мали б фінансуватись з інших джерел. Наприклад, тільки у 2016 році на «дотягування» пенсій до рівня прожиткового мінімуму буде витрачено майже 43 мільярда коштів ПФ.

УК. Чому ж виникає така доплата?

 – Розмір пенсії залежить від набутого страхового стажу та заробітку, з якого сплачувались пенсійні внески. І якщо розмір такої пенсії не досягає мінімального, до неї встановлюють доплату до прожиткового мінімуму. У кожного пенсіонера вона індивідуальна й залежить винятково від розміру обчисленої пенсії. На сьогодні такі доплати отримують 7,8 мільйона пенсіонерів, або 63,4 %.

 УК. Але ж за рахунок страхових коштів Фонд здійснює й інші невластиві виплати?

 – Вірно. У 2016 році вони становлять 47,3 мільярда гривень, з яких 42,7 мільярда – доплати до прожиткового мінімуму; 2,9 мільярда – виплати пенсій за вислугу років; 99,7 мільйона – виплати цільової грошової допомоги на прожиття.

Проблема нашої пенсійної системи – значна кількість пільг та привілеїв у пенсійному забезпеченні, зокрема, достроковий вихід на пенсію, скорочення необхідного для призначення пенсій трудового стажу тощо. Так у 2016 році на фінансування дострокових пенсій – пільгових та за вислугою років – має бути спрямовано близько 4,5 мільярда гривень страхових коштів Фонду.

 УК. Тож, як я розумію, ці видатки слід зменшити? Та чи виправить це ситуацію з дефіцитом у цілому?

– Так, слід. Безперечно, це лише один крок у напрямку фінансової стабілізації солідарної пенсійної системи. Крім зменшення видатків, необхідно забезпечити збільшення доходів. При цьому певний фінансовий ресурс міг би вже сьогодні зменшити дефіцит бюджету Фонду, якби вдалося ліквідувати борги та покращити платіжну дисципліну страхувальників. Ось, припустімо, що у 2016 році всі боржники розрахувались із ПФ, а сам він перестав здійснювати невластиві видатки. Бюджет одразу ж перестав би бути дефіцитним. І, можливо, навіть міг би з’явитися профіцит.

 УК. Але ж цього року, навіть вирахувавши трансферти, держбюджет має спрямувати до Фонду колосальну суму. З чим пов’язане її стрімке підвищення порівняно з 2015?

— На початку 2016 року в рамках податкової реформи Україна істотно скоротила ставку ЄСВ – до 22%. Це, безперечно, спричинило зменшення надходжень до бюджету Фонду, які необхідно було компенсувати. Наприклад, ми прораховували, що від зменшення ставки єдиного внеску бюджет Фонду втратив понад 70 мільярдів гривень.

УК. Навіщо тоді потрібно було зменшувати цю ставку?

 – Рішення було прийняте свідомо задля зниження навантаження на фонд оплати праці та, як наслідок, – легалізацію заробітної плати і зайнятості. Тобто повинно було стимулювати їх вихід з тіні, сприяти розвитку великого та середнього бізнесу. Але статистика доводить, що роботодавці поки що не поспішають «відбілювати» зарплати найманих працівників та легалізуватися. Такий сценарій теж прораховувався, тому перш ніж ухвалити відповідне законодавче рішення, були проведені розрахунки можливих втрат бюджету ПФ та визначені джерело і розмір компенсації з держбюджету.

 УК. Але ви все ж розраховуєте, що справа зрушиться, і бізнес почне адекватно реагувати на зменшення податкового навантаження?

– Ми дуже на це сподіваємось. Адже легалізація – це один з прихованих резервів наповнення бюджету Фонду. За експертними оцінками, річний обсяг тіньових доходів громадян досяг нині 200 мільярдів гривень. А це понад 40 мільярдів  втрат Пенсійного фонду. Інше питання – залучення до сплати ЄСВ хоча б у мінімальному розмірі всіх категорій працюючих. Це може забезпечити додатково близько 8 мільярдів надходжень до бюджету Фонду. Лише після цього можна буде говорити про фінансове збалансування пенсійної системи.

До речі, українська солідарна система має досить дієву конструкцію, спроможну витримати  великі навантаження. Але, на жаль, таких навантажень з року в рік стає все більше. Це зростання заборгованості з платежів, збільшення невластивих виплат, тіньова зайнятість, демографічне навантаження та ін. Саме тому так гостро постало питання проведення радикальних змін у пенсійній системі нашої держави.

 УК. Ви маєте на увазі проведення реформ у солідарній пенсійній системі?  

– Питання потрібно вирішувати комплексно. А солідарна система – це лише частина айсберга. У цілому головна мета сучасної пенсійної реформи – повернення до страхових принципів. Нагадаю, що відповідний законопроект був внесений на розгляд Верховної Ради ще торік, але не задовольнив всіх парламентарів. Цього року уряд доопрацював його і знову вніс на розгляд. Сподіваюсь, цього разу законодавці більш відповідально посталяться до вирішення нагальних пенсійних проблем, які накопичувалися роками. Саме цей законопроект передбачає норми щодо збалансування солідарної системи. І, на моє переконання, якщо ми зараз не проявимо стійку позицію у цьому питанні, не розв’яжемо найактуальніші проблеми у пенсійній системі, майбутнє буде досить хмарним.

Необхідно вже нині дивитися не на рік-два, а значно далі – на 10, 20, 30 років наперед. Адже зрозуміло, що солідарна система в змозі компенсувати людині при виході на пенсію не більше 40% втраченого заробітку. А, зважаючи на невтішний демографічний прогноз, ситуація може погіршитися ще більше.

УК. Тобто у майбутньому солідарна система не зможе впоратися із таким навантаженням?

– Об’єктивно це так. Кожна пенсійна система, солідарна чи накопичувальна, має свої ризики. Натомість за розумного поєднання систем ці ризики можна знівелювати. У світі існує багато таких практик поєднання. Але немає єдиного сценарію. Кожна країна обирає найбільш прийнятний саме для неї. Стратегічно Україна оголосила про свій вибір у напрямку накопичувальної системи ще у 2003 році, та практично запровадити її поки не вдається.

Одні фахівці кажуть, що запроваджувати накопичувальну систему передчасно, це спричинить крах солідарної, яка фінансово дуже нестабільна. Другі стверджують, що саме зараз настав час, коли більше не можна зволікати. І саме згаданий законопроект є тим законодавчим підґрунтям, яке у майбутньому має забезпечити пенсіонерам виплати з обох систем, обов’язковим учасником яких він буде.

А для цього слід розробити дорожню карту дій, чіткий механізм співпраці цих двох систем, визначити конкретні строки для старту. Маємо враховувати думки фахівців, практиків, експертів. Зважити всі «за» та «проти» і врешті прийняти єдине правильне рішення. Адже нині видатки на пенсійні виплати стрімко зростають. Вже зараз в Україні частка пенсійних виплат у ВВП – одна з найбільших у світі, а прийнятним рівнем у світовій практиці вважається 8–10% ВВП.

 УК. Напевно найбільше це непокоїть Міжнародний валютний фонд, який постійно надає рекомендації щодо реформування української пенсійної системи, піднімає питання підвищення пенсійного віку тощо?

 – МВФ надає рекомендації тому, що він нас кредитує і має бути впевнений, що позичальник зможе повернути борги. Насправді МВФ висуває лише одну основну вимогу: збалансування бюджету Пенсійного фонду України.

УК. Підсумуйте, які основні кроки необхідно здійснити для збалансування бюджету ПФ у 2016 році та коли українцям слід чекати на зміни та реформи?

 – Працювати, переконаний, маємо у двох напрямах: законодавче врегулювання проблемних питань і проведення організаційних заходів.

Нині триває робота щодо скорочення заборгованості по платежах до Фонду, зменшення адміністративних видатків, оптимізації організаційної структури та чисельності працівників Пенсійного фонду, прагнемо створити єдину електронну систему, яка буде прозорою зсередини й зовні.

Потрібна спільна робота Пенсійного фонду, Державних фіскальної та виконавчої служб, Держслужб з питань праці та зайнятості  з платниками внесків щодо платіжної дисципліни, недопущення заборгованості, легалізації зарплат, створення нових робочих місць тощо.

Лише спільно влада, громадськість та науковці зрушать з місця цей процес. Отже, нам потрібні воля, фаховість та співпраця.Дуже сподіваюся, що планування бюджету Пенсійного фонду на 2017 рік вже буде здійснюватися на базі оновленої законодавчої платформи.

Любомира КОВАЛЬ,

«Урядовий кур’єр»

background Layer 1