Пропустити навігацію

Передумови створення Пенсійного фонду України

26 717x1024

Певно, в icтopiї нашої молодої країни лiтописи багатьох iнститутiв влади й держуправлiнь починаються зi слiв: «Передумовами створення став розпад СРСР i створення демократичної незалежної України…» Так можна розпочати й iсторiю створення Пенсiйного фонду України. Сучасна пенсійна система України виникла не на порожньому місці. Це – результат трансформації інституту пенсійного забезпечення, який сформувався після здобуття незалежності на початку 90-х років ХХ століття і фактично був своєрідною пенсійною спадщиною колишнього СРСР. Система пенсійного забезпечення, що діяла в СРСР, функціонувала в 222рамках загальної системи соціального забезпечення й соціального страхування. Визначалося, що пенсії з державного соціального страхування – це гарантовані щомісячні грошові виплати, розмір яких, зазвичай, порівнювався з минулим заробітком. Відповідно до Конституції СРСР усі громадяни мали право на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, повної або часткової втрати працездатності, а також втрати годувальника. Право реалізовувалося шляхом загального соціального забезпечення службовців і колгоспників допомогами з тимчасової непрацездатності й виплатою за рахунок держави й колгоспів пенсій за віком, по інвалідності і з приводу втрати годувальника, іншими формами соціального забезпечення. Пенсійна система до 1990 року мала визначення як державне пенсійне забезпечення, бюджет якої був складовою частиною Державного бюджету СРСР і включався у нього як по доходах, так і по витратах. Зважаючи на стабільні темпи економічного розвитку країни та на відносно низький рівень
пенсійного забезпечення, бюджет соціального страхування у той період був досить збалансованим. Лише в 1956 році вперше була представлена дотація з державного бюджету на соціальне страхування. Вона була спрямована на покриття витрат на виплату пенсій непрацюючим пенсіонерам з-поміж робітників та службовців і членам їхніх родин, що суттєво зросли у зв’язку з набранням чинності у 1956 році Закону «Про державні пенсії», який значно розширив коло осіб, що мали право на одержання пенсій, і збільшив розмір пенсійних виплат за окремими групами пенсіонерів удвічі. Як важливий етап формування цивілізованої
програми державного пенсійного страхування слід розглядати середину 1960-х років, коли у 1965 році Законом «Про пенсії і допомогу членам колгоспів», було започатковано повноправну систему забезпечення колгоспників пенсіями. А єдина система соціального страхування колгоспників у країні була введена у 1969 році. У цей період законодавством була передбачена виплата пенсій за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника на загальних підставах, на пільгових умовах та за вислугу років.
Пенсійне забезпечення членів колгоспів здійснювалося безпосередньо з Централізованого союзного фонду соціального забезпечення колгоспників, який формувався за кошти відрахувань колгоспів від сум їхнього валового доходу і щорічних асигнувань із державного бюджету. Систематичне підвищення рівня пенсійного забезпечення трудящих, збільшення кількості пенсіонерів обумовили збільшення надходжень до фонду державного соціального страхування з державного бюджету. Оскільки внески на соціальне страхування не покривали всі видатки системи, частина, якої не вистачало і яка надходила із союзного бюджету, постійно зростала і у 1980-ті роки становила близько 60% бюджету соціального страхування. Усі ці елементи пенсійної системи наочно демонстрували наявність серйозних методичних і практичних проблем, які досягли свого апогею наприкінці 1980-х років, коли стало очевидно, що така система неспроможна справлятися з покладеними на неї функціями. Головною проблемою будь-якої пенсійної системи традиційно є незбалансованість дохідної й видаткової частин пенсійного бюджету. Фінансово-ресурсна забезпеченість виплати пенсій до середини вісімдесятих років минулого століття знизилася настільки, що для проведення наступного незначного підвищення розмірів пенсій довелося залучати додаткові кошти. Тому у 1982 році було підвищенно тарифи
внесків на соціальне страхування, що надало можливість на певний час скоротити розрив у рівні формування дохідної частини й потребі у видатковій частині бюджету соціального страхування. Але навіть у результаті такого підвищення розміру відрахувань на соціальне страхування не вдалося ліквідувати дефіцитність пенсійного бюджету. Тобто розвиток пенсійної системи до початку радикальних ринкових реформ 1990 року свідчить про нагромадження в ній великої кількості економічних і соціальних проблем,
які могли бути вирішені тільки шляхом кардинальних змін усієї пенсійної системи на базі формування й зміцнення страхових принципів. Масштабність і глибина ринкових перетворень в економіці потребували застосування принципово нових економічних і правових підстав у сфері пенсійного забезпечення. Передбачалося, що з проведенням пенсійної реформи має бути вирішене основне питання соціальної політики держави – стабілізація і значний підйом матеріального становища пенсіонерів, а також різке скорочення чисельності малозабезпечених громадян. Таким чином, наприкінці 1980-х років у СРСР назріла проблема пошуку небюджетних джерел для фінансування пенсій. Отже, виникла потреба змiнювати пенсiйне законодавство. Наприкiнцi 1987 – початку 1988 року розпочалася робота над новим союзним Законом «Про пенсiйне забезпечення». Для роботи над ним уДержавному комітеті Ради Міністрів СРСР з питань працi та заробітної плати створили робочу групу пiд керiвництвом заступника голови Ради Мiнiстрiв СРСР Володимира Щербакова. До складу групи, окрiм фахiвцiв всесоюзних мiнiстерств i вiдомств, увiйшли представники всiх союзних республiк, зокрема Юрій Никандрович Сивоволов, який на той час обіймав посаду першого заступника
мiнiстра соцiального забезпечення УРСР. З цією метою було вивчено досвід функціонування пенсійних систем інших країн, особливо з розвинутою ринковою економiкою. Багато з них у 70–80-ті роки ХХ століття зазнали кризових явищ у пенсійній сфері, спричинених, перш за все, несприятливою демографічною ситуацією, і тому змушені були реформувати свої пенсійні системи.
Радянськi представники в мiжнародних органiзацiях, членом яких був СРСР, а також радянськi дипломатичнi представництва отримали завдання за кордоном зiбрати iнформацiю про те, як побудованi i функцiонують iноземнi пенсiйнi системи, якi вони мають позитивнi риси i недолiки. Як засвідчив аналіз зібраних матеріалів, у переважнiй бiльшостi країн свiту найефективнішим джерелом фінансових ресурсiв для системи пенсiйного забезпечення був не тiльки i не стiльки державний бюджет, cкільки безпосередньо власнi внески населення та цiльовi кошти роботодавцiв.

Архiвнi матерiали

27ЗІ СПОГАДІВ ОЛІЙНИК ОЛЬГИ АНТОНІВНИ, ЯКА ПРАЦЮВАЛА В ПЕНСІЙНІЙ УСТАНОВІ ШПОЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ З 1951 РОКУ

«Тоді пенсіонерів було мало, адже селянам пенсії не платили. Були так звані госпенсії. Їх виплачували інвалідам та по
втраті годувальника, – розповідає Ольга Антонівна (на фото вгорі – друга праворуч). – Пенсіонерів по віку тоді було не так багато, як тепер. Їхня кількість суттєво збільшилася з 1956 року, коли з’явився перший радянський закон «Про дер-
жавні пенсії». А до цього при обрахунку пенсій керувалися Положенням про пенсії і допомоги з соціального страхування, затвердженим ще у 1930 році раднаркомом, яким визначався порядок нарахування пенсій різним категоріям працівників… До відвідувачів ми ставилися шанобливо. Ну, а як по іншому можна ставитися до людей, які скаліченими прийшли з війни або ж у молодому віці втратили годувальника…
Рахували пенсії на рахівницях, арифмометрах, брали справи додому, адже не завжди встигали їх опрацювати. Хоча й
платили нам за роботу мало».

 

Архiвнi матерiали

ЗІ СПОГАДІВ МИХАЙЛОВОЇ ЛІДІЇ ГРИГОРІВНИ, ЯКА ПРАЦЮВАЛА В ПЕНСІЙНІЙ УСТАНОВІ ШПОЛЯНСЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ З 1964 РОКУ

«У 1965 році, коли почали рахувати колгоспні пенсії, набрали додатково інспекторів та «считоводів». Працювали напружено, проте великих черг не було. В кожному колгоспі був уповноважений по пенсіях. Він проживав у селі і, як кажуть, знав у кожній хаті який борщ варять. Так от, за графіком ці уповноважені і привозили нам справи. Практично всім колгоспникам пенсія була по 12 рублів. Тож рахували швидко, як насіння лускали».

222222

Peredumovy stvorennya Pensijnogo fondu Ukrayiny Upravlinnya Pensijnogo Fondu Ukrayiny

Такі кошти акумулювались i розподiлялися через спецiальнi iнcтитуцiї – пенсiйнi фонди, страховi каси тощо. Тобто головним механізмом фінансування солідарних пенсійних систем в інших країнах був механізм пенсійного страхування – персоніфікований розподіл через суспільні страхові фонди надходжень від працездатної частини населення на користь пенсіонерів. Отже, стало цілком очевидно, що застосування саме таких пiдходів i принципів в організації солідарної пенсійної системи надасть можливість виpiшити наявні проблеми, якi, власне, і спричинили необхiднiстъ змiн у пенсiйнiй системі.

background Layer 1