Фінансова стабілізація пенсійної системи, створення передумов для проведення пенсійної реформи 1996–2003

13 717x1024

І з січня 1996 року системуФонду очолив досвідчений керівник Борис Олександрович Зайчук. Основними напрямами роботи Пенсійного фонду в цей період стало вдосконалення законодавства зі сплати обов’язкових платежів, запровадження їх персоніфікованого обліку, посилення платіжної дисципліни підприємств, звільнення Фонду від невластивих йому видатків.

Зайчук Борис Олександрович

14 237x300Народився 27 серпня 1949 року в м. Старокостянтинів Хмельницької області. У 1971 р. закінчив Київський державний педагогічний інститут, у 1991 р. – Київський інститут політології і соціального управління, у 2000 р. – Київський торговельно-економічний університет. Кандидат економічних наук, доцент. Пройшов шлях від учителя та директора середньої школи до заступника голови виконкому Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів, заступника голови райдержадміністрації Києво-святошинської районної державної адміністрації. З вересня 1993 р. – заступник Голови правління Пенсійного фонду України,
а з січня 1996 р. по грудень 2007 р. та з березня 2010 р. по листопад 2012 р. – Голова правління Пенсійного фонду України.
З січня 2008 р. по серпень 2009р. – обіймав посаду заступника секретаря Ради національної безпеки й оборони України, у вересні 2009 р. призначений Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Хорватія. З листопада 2012 р. – Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці. Заслужений працівник соціальної сфери України. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом Ярослава Мудрого V ступеня, орденом Ярослава Мудрого ІV ступеня.

1996

Фактично першим кроком на шляху зменшення заборгованості зі сплати обов’язкових платежів до Пенсійного фонду стала ухвала ще у лютому 1996 року Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України “Про порядок
введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про пенсійне забезпечення”», якою було визначено, що внески на пенсійне страхування сплачуються одночасно з одержанням коштів в установах банку. При цьому у разі недостатності коштів видача банками грошей на заробітну плату й перерахування внесків до Пенсійного фонду мали провадитися у
пропорційних сумах. Цією ж постановою було визначене право начальників підвідомчих органів Пенсійного фонду припиняти операції підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців на рахунках в установах банків у разі відмови таких юридичних та фізичних осіб від реєстрації як платників внесків до Пенсійного фонду. Із квітня 1997 року розпочалась активна робота над основними законопроектами щодо пенсійної реформи. Уже в липні цього року було прийнято Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно з яким тариф збору до системи пенсійного страхування був встановлений у розмірі 32% фонду оплати праці.

1997

Також у цей період вживалися заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій. Так у вересні Кабінет Міністрів України дозволив сільськогосподарським товаровиробникам погашати заборгованість зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування продукцією власного виробництва. Згодом, у березні 1998 року, Указом Президента України була визначена відповідальність банків за невиконання рішень податкових органів про припинення операцій за всіма рахунками платника у разі непогашення платником податкової заборгованості та встановлені санкції, що застосовувалися до банків у разі невиконання таких рішень. У серпні 1998 року Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо погашення заборгованості з виплати пенсій», а потім у жовтні і Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» були запроваджені додаткові ставки збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

ЗІ СПОГАДІВ ПОПОВИЧ МАРІЇ ДАНИЛІВНИ, НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ У КУЛИКІВСЬКОМУ РАЙОНІ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
«Затримка з виплатою пенсії у районі, як і по всій Україні у середині 1990-х була для пенсіонерів справжнім лихом. Заборгованість з виплати пенсії та допомоги сягала до півроку. Більшість підприємств району заробітну плату працівникам виплачували несвоєчасно, в основному у натуральній формі. І тоді ми заявили про необхідність рішучих дій усіх – і влади на місцях, і керівників підприємств – щоб погасити борги перед пенсіонерами. Відступати далі було нікуди, адже на карту поставили питання виживання людей. Голова райдержадміністрації видав розпорядження «Про розрахунки сільськогосподарських підприємств по страхових внесках до Пенсійного фонду». Колективні сільгосппідприємства масово проводили оранку присадибних ділянок пенсіонерів за їхньою згодою в рахунок частини пенсії, видавали зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Згодом ми почали шукати боржників з усієї України, що накопичили заборгованість перед Пенсійним фондом і мали продукцію, яка мала попит у пенсіонерів. У район «потекло» борошно, цукор, інші продукти харчування, телевізори, холодильники, газові труби, плити та лічильники, дрова, брикет, будматеріали, різні товари повсякденного вжитку. Важче згадати, чого в нас не було. Усе це ми самотужки розвозили по селах, роздавали на ярмарках, не маючи ані вантажників, ані власного транспорту. За рік ми виплачували пенсію у натуральній формі на суму близько мільйона гривень. Отак ми і виживали разом з пенсіонерами…»

Джерело: за матеріалами головного управління Фонду в Чернігівській області

1998

Саме з метою виконання функцій з реалізації товарів (послуг), майна, майнових прав, переданих у рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, у серпні 1998 року було створено Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України. Відчутно сприяло наповненню бюджету Пенсійного фонду ухвалення у листопаді цього року Постанови Кабінету Міністрів
України «Про стан і додаткові заходи щодо виплати пенсій, погашення заборгованості з обов’язкових платежів до державного та При Кабінеті Міністрів України та обласних адміністраціях були утворені постійно діючі комісії з погашення заборгованості зі сплати внесків до Пенсійного фонду, які розглядали кожний факт заборгованості та шляхи її погашення. Крім роботи, проведеної з керівниками підприємств-боржників, були застосовані нетрадиційні джерела наповнення бюджету Пенсійного фонду. Так було запроваджено механізм погашення заборгованості з виплати пен

сій у натуральній формі продукцією підприємств-боржників. Завдяки таким діям заборгованість перед Фондом була погашена на суму понад 800 млн грн. У результаті вжитих заходів удалося суттєво збільшити надходження коштів до Пенсійного фонду, що надало можливість у вересні 2000 року ліквідувати заборгованість з виплати пенсій. Надалі тенденцію до збільшення надходжень до Пенсійного фонду було закріплено і розвинуто.
Зрештою, це дало змогу протягом 2001–2003 років підвищити виплати пенсій у середньому на 72% (з 81 до 139,45 грн). Стабілізація фінансового стану Пенсійного фонду стала однією з передумов здійснення пенсійної реформи. У цей період були затверджені ряд основоположних державних документів, у яких чітко окреслювалися основні напрями та шляхи впровадження пенсійної  реформи: Основи законодавства України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ухвалені Верховною Радою України
14 січня 1998 року, Указ Президента України «Про Основні напрями пенсійного забезпечення в Україні» від 13 квітня 1998 року, Послання Президента України до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України «Про Основні напрями реформування системи пенсійного забезпечення населення України» від 10 жовтня 2001 року. На виконання завдань, поставлених у цих документах, і була спрямована робота всієї системи Пенсійного фонду. Щонайперше, у цей період були проведені підготовчі заходи до впровадження пенсійної реформи: відбулася оптимізація процесу збирання та розподілу пенсійних коштів органами Пенсійного фонду та була створена система персоніфікованого обліку внесків. Початок справі поклав, прийнятий у травні 1998 року, Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування». Сама ідея запровадження персоніфікації виникла з кiлькох причин. По-перше, Пенсiйному фонду потрiбнi були вiдомостi про те, яким чином надходять внески, хто їх сплачує, а хто ухиляється вiд

 

сплати. Стара система не давала можливості контролювати цi питання. До того ж, на той час окрiм людей, якi, виходячи на пенсiю, отримували чесно заробленi грошi, були й такi, що отримували пенсiю з тіньових нарахувань. Вони розмiщали трудовi книжки на пiдприємствах, де на їхнi iмена нараховувалися великi суми, заробленi iншими людьми. Це призводило до того, що такi особи отримували несправедливо високi пенсiйнi виплати. Потрiбно було вживати певних заходiв, щоб подiбнi махiнацiї в подальшому припинилися. Інша причина
необхiдностi введення персонiфiкацiї полягала в тому, що з часiв перебудови, а надалi й розбудови нової Української держави з’являлося й зникало чимало пiдприємств, якi часто не могли пристосуватися до нових економiчних умов, не витримували конкуренції i змушенi були припинити свою роботу. Внаслiдок цього iнформацiя про заробiтки багатьох людей просто зникала, а без цих вiдомостей було неможливо нарахувати людям заслужену пенсiю.

З ІНТЕРВ’Ю ПУСТОВОЙТЕНКА ВАЛЕРІЯ ПАВЛОВИЧА, ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ (1997–1999)
«Мабуть, багато хто пам’ятає, як у серпні 1998 року в Палаці «Україна» два дні тривало засідання Кабінету Міністрів України, на яке були запрошені керівники всіх регіонів України, а також понад двох тисяч керівників підприємств і організацій, що найбільше заборгували до державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду. Тоді відбулася досить серйозна і принципова розмова. Більшість керівників було звільнено з роботи чи притягнуто до відповідальності. Мало хто сподівався, що будуть зробленітакі серйозні висновки, мовляв, як кажуть, попрікнутьпокартають, а все залишиться як було. Але тоді було наголошено, що керівник має відповідати за все на своєму підприємстві і, насамперед, за сплату податків і внесків, повинен вирішувати пов’язаніз цим проблеми. А якщо він не в змозі це зробити – йому не місце на керівній посаді. Тоді Уряд звинувачували, що, мовляв, такі методи роботи, коли керівників підприємств закривають у залі Палацу і не відпускають, доки вони не розрахуються за боргами з Пенсійним фондом, не досить законні. Зважаючи на це, ми прийнялище одне нетрадиційне рішення. Оскільки кожний керівник підприємства – ще й начальник цивільної оборони цього ж підприємства, а начальник цивільної оборони країни – Прем’єр-міністр України, то відповідно до Закону України «Про цивільну оборону» були проведені навчальні збори начальників цивільної оборони підприємств-боржників. На зборах вони не тільки звітували про стан погашення боргів, а й поновили свої знання з питань цивіль-
ної оборони. Це був дієвий захід, оскільки більшість керівників вирішили, що краще розрахуватися з боргами, ніж змінити комфортний кабінет на армійську палатку».

Джерело: «Вісник Пенсійного фонду України» No 10, 2003

1111 1024x585

1999

Уci цi причини разом сприяли тому, що вже на державному рiвнi було порушене питання про необхiднiсть оптимізації процесу
збирання та розподілу пенсійних коштів, збереження й доступностi iнформацiї про внески до Пенсiйного фонду, яке знайшло
своє відображення у прийнятому наприкінці 1998 року Законі України «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України». Відповідно до цього Закону, починаючи з 1 січня 1999 року, пенсії у регіоні на період проведення експерименту призначали районні, міські і районні у містах відділи Пенсійного фонду України.

З ІНТЕРВ’Ю БОНІСЛАВСЬКОГО АНАТОЛІЯ ВАЦЛАВОВИЧА
«Тiльки-но ідея створення персоніфікованого обліку оволодiла масами, був пiдготовлений проект указу, i в травнi 1998 року Президент його пiдписав. Усе вiдразу закрутилося i завертiлося. Поки всi думали, якимсь незрозумiлимчином львiв’яни довели, що якщо розпочинати не з них, то з кого ж? Найдивнiше, що нiхто особливо не сперечався. Їм повiрили. Кiнець 1998 i першийквартал 1999 рокупройшлипiдгаслом: чимможемо, допоможемо львiв’янам! Брали в борг обчислювальну технiку, розробляли програмне забезпечення, шукали шляхи до платникiв, умовляли їх подавати вiдомостi до персонiфiкованого облiку i, знову ж таки, як це не дивно, знаходили цi шляхи. I робилося це пiд невсипним оком Кабiнету Мiнiстрiв. Коли всі зрозумiли, що справа йде i розвивається, уряд видав розпорядження, з якого стало зрозумiло, що спокiй нам тiльки снитиметься. Вiд п’яти експериментальних районiв Львiвської областi замахнулися на впровадження до кiнця 1999 року системи персонiфiкованого облiку внескiв (СПОВ) у 133 районах, охопивши вiдразу по 3–10 районiв усiх без винятку 27 регiонiв. I ось тут Пенсiйний фонд показав себе, впровадивши до кiнця 1999 року СПОВ не в 133, а в 230 районах! Отже, за результатами 1999 року була зiбрана iнформацiя про заробiтки понад 10 млн. осiб, що дорiвнювало 60% працюючих на той час. Коли озирнулися i зрозумiли, що неохопленими залишилися всього якихось 502 райони, то, недовго думаючи, i в них до кiнця травня 2000-го повнiстю запровадили СПОВ. І на кінець 2000 року вже були зiбрані дані про понад 22 млн осiб. Повiрте, випадок – безпрецедентний! Хто ще вУкраїнi може похвалитися такими темпами? Фактично всього за вісім місяців були закладенi першi цеглини в справи майже 20 мiльйонiв працюючих. Інiцiатором запровадження системи персонiфiкації був, насамперед, Пенсiйний фонд, тому штучно прискорювати темп руху не було потреби. Навпаки, нам не вистачало 24 годин на добу, щоб зробити все необхiдне на той час. Незважаючи на те, що тодi в державi були досить скрутнi часи, технiчне обладнання для Пенсiйного фонду було повнiстю закуплене. Технiка була професiйна, що надало можливість в одному мiсцi сконцентрувати обробку iнформації персонiфiкованого облiку».

Джерело: «Вісник Пенсійного фонду України» No 1, 2009

2000

16 230x300У рамках експерименту весь цикл від збирання коштів до виплати пенсій покладався на Пенсійний фонд, що дало можливість значно скоротити адміністративні витрати, зокрема, пов’язані з доставкою і виплатою пенсій. Другий аспект, який апробовували
під час експерименту, – паралельне запровадження системи автоматизованого персоніфікованого обліку пенсійних платежів. Під
час експерименту підприємства (державні і недержавні) надавали дані про заробіток персоналу, умови праці, а також суми відрахувань до Пенсійного фонду. На кожного працівника була заведена електронна картка з індивідуальним страховим номером, у якій протягом усього трудового життя фіксуватиметься заробітна плата і сума відрахувань до Пенсійного фонду. Після ретельного вивчення iноземного досвіду українськi фахiвцi дiйшли згоди в тому, що для України потрiбно розробити власну систему персонiфiкації. Це було пов’язано з тим, що в нашiй державi населення з однiєї областi постiйно мiгрувало в iншу, і це призводило до того, що пенсiйнi справитакихлюдейтакожпостiйноперемiщувалися за своїми власниками. Внаслiдок цього документи iнодi просто губилися. Подiбного досвiду в iнших країнах не було. Тому в Пенсiйному фондi України вирiшили, що вся iнформацiйна база пенсійної системи повинна знаходитися в центрi. Результати експерименту були схвалені Урядом і до кінця 2000-го року систему персоніфікованого обліку страхових платежів до Пенсійного фонду було впроваджено в усіх регіонах країни.

2001

17 1024x364Система набула значного розвитку, що стало поштовхом до проведення протягом 2001–2002 років у Гуляйпільському та Пологівському районах Запорізької області, у містах Свердловську і Сєверодонецьку Луганської області, у Сокальському та Жидачівському районах Львівської області спочатку експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів щодо здійснення органами Пенсійногофонду контролю за сплатою страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок безробіття, а згодом, на базі цих самих районів, – і експерименту з використанням даних персоніфікованого облікувідомостейусистемізагальнообов’язкового державного пенсійного страхування для призначення страхових виплат, державної допомоги сім’ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям і житлових субсидій з одночасним запровадженням щомісячної звітності платників до системи персоніфікованого обліку. Паралельно в цей період, відповідно до прийнятого у вересні 2000 року Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про проведення у Львівській області експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України», в 11 регіонах було здійснено передачу функцій призначення пенсій від органів праці та соціального захисту населення структурним підрозділам Пенсійного фонду.

2002

18 300x22917 січня 2002 року державний експеримент з призначення пенсій органами Пенсійного
фонду завершився підписанням закону про поширення його на всю територію України.
Метою закону було поєднання в межах одного державного органу функцій зі збору пенсійних коштів за допомогою системи персоніфікованого обліку та функцій розподілу їх на забезпечення пенсійних виплат, що підтверджувалося позитивними результатами під час проведення Львівського експерименту. Поєднання цих функцій дало змогу вже
з 1 липня 2002 року призначати пенсії з використанням даних про заробіток із системи
персоніфікованого обліку, а особам – учасникам системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на підставі даних СПОВ Пенсійний фонд почав видавати свідоцтва учасника цієї системи.  У зв’язку з появою нових функцій у липні
2002 року органи обласних управлінь Пенсійного фонду було трансформовано в головні
управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі. З метою проведення інформаційно-роз’ яснювальної роботи з основних напрямів пенсійної реформи у червні 2002 року було засновано журнал «Вісник Пенсійного фонду України». Одночасно з проведенням організаційної та функціональної реформ органи Пенсійного фонду України протягом 1999–2002 років вирішували інше нагальне завдання – проведення розмежування джерел фінансування
пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. З цією метою, починаючи з 1999 року, були ухвалені урядові рішення, у яких затверджувалися графіки поетапного розмежування джерел фінансування виплат з коштів Пенсійного фонду України. 2002–2003 роки характеризуються проведенням активних заходів щодо підготовки повномасштабної пенсійної реформи. Зокрема у липні 2003 року Верховною Радою України був ухвалений Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а з липня по грудень цього ж року органами Фонду проводилася активна підготовча робота з його реалізації: була сформована відповідна нормативно-правова база; розгорнута широка інформаційно-роз’яснювальна робота; заснована газета «Пенсійний
кур’єр», створений Навчально-методичний центр. Для забезпечення кадрової готовності до запровадження нового пенсійного законодавства протягом вересня–жовтня 2003 року були проведені навчальні курси для спеціалістів системи – керівників служб, начальників управлінь пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України обласного, міського та районного рівнів. Такі курси відбулися загалом у 13 регіонах України, на них пройшли навчання та отримали сертифікати про виконання програми курсів 1 600 фахівців. Отже, на початку 2000-х років у Пенсійному фонді України було впроваджено унікальну систему персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язковогодержавногопенсійного страхування, акумульовано функції нарахування і виплати пенсій, створено механізми впливу на боржників, а також налагоджено чіткий контроль за платежами та електронний
режим обробки даних, розроблено ба-зове пенсійне законодавство. Тобто відбувся процес створення нормативно-правової
та організаційно-технічної бази пенсійної реформи. Пенсійний фонд України став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі, сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.

ЗІ СПОГАДІВ КИСЛОЇ ЛЮБОВІ ІВАНІВНИ, НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
«Важливу роль у розвитку Фонду відіграла передача органам Фонду функцій із призначення та виплати пенсій. На той час у нашій області виплата пенсій проводилася централізовано. Отже, треба було робити все одночасно: перебирати функції з призначення та виплати пенсій, впроваджувати програмне забезпечення і передавати виплату пенсій на місця. Працювали майже цілодобово. У встановлені терміни, відповідно до розроблених методичних рекомендацій, від органів соціального захисту прийняли пенсійні справи та особові рахунки у паперовому вигляді. Була проведена велика робота з навчання спеціалістів у районних та міських управліннях Фонду, проводилися кущові семінари з вивчення пенсійного законодавства та програмного забезпечення АСОПД/КОМТЕХ. Фахівці головного управління виїздили в підвідомчі управління для надання практичної допомоги щодо правильності ведення виплатної документації та роботи з програмним забезпеченням, за досвідом пенсійники їздили у м. Бровари сусідньої Київської області. З жовтня 2002 року органи Фонду почали здійснювати виплату пенсій. Робота з передачі функцій із призначення та виплати пенсій була виконана настільки ювелірно, без жодного збою, що пенсіонери навіть нічого не помітили».

Джерело: за матеріалами головного управління Фонду в Чернігівській області

background Layer 1
Зателефонувати
0 800 503 753