Декларування майна, доходів, витрат і зобов'язань фінансового характеру

Загальні положения щодо
декларування майна
, доходів, витрат і  зобовязання
фінансового характеру

 

Стаття 12 Закону «Про засади
запобігання і протидії корупції» встановлює обов’язок для осіб, зазначених у
пункті
1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 цього
Закону, подавати до
1 квітня за місцем роботи (служби) декларацію про майно,
доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік.

 

Вперше
форма декларації визначена на рівні закону, що у свою чергу сприяє забезпеченню
реалізації принципу правової визначеності, оскільки
є гарантією стабільності зазначеної форми.

 

Субєкти декларування

 

Суб’єктами
декларування визнаються особи, зазначені в пункті
1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про засади
запобігання і протидії корупції». Вони зобов’язані подавати декларацію про
майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

Водночас,
вказані особи повинні декларувати не лише свій майновий стан, а й майновий стан
членів сім’ї та більшість своїх значних за розмірами видатків, фінансові
зобов’язання. Згідно з визначенням зазначеного Закону, до членів сім’ї належать
особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні,
батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які
спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки,
у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

З
наведеного можна дійти висновку, що особа може бути віднесена до членів  сім’ї  для
цілей заповнення декларації за наявності сукупності таких ознак:
1) спільне проживання; 2) пов’язаність спільним
побутом;
3) наявність
взаємних прав та обов’язків із декларантом. Це, однак, не стосується осіб, які
перебувають у шлюбі, що визнаються членами сім’ї незалежно від наявності
вказаних ознак.

Змінами до
Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що набрали
законної сили
9 червня 2013 року
(Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
реалізації державної антикорупційної політики») коло осіб, які зобов’язані
подавати декларації, доповнено суб’єктами декларування, які звільняються або
іншими чином припиняють діяльність, пов’язану з виконанням функцій держави або
місцевого самоврядування, а також тими, які вже звільнилися або іншим чином
припинили таку діяльність.

 

Строки
подання декларації

 

За загальним
правилом декларація подається до
1 квітня наступного за звітним року.

Водночас,
Законом передбачено винятки із вказаного правила для осіб, які не мають
об’єктивної можливості дотриматися зазначеного строку або встановлення для них
іншого строку, зумовленого обставинами, за яких подається декларація.

Це
стосується суб’єктів декларування, які:

1)      
не мали можливості подати до 1 квітня за
місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру за минулий рік через перебування у відпустці у зв’язку з
вагітністю та пологами або для догляду за дитиною, через тимчасову
непрацездатність, перебування за межами України, під вартою
подають
таку декларацію за звітний рік до                  
31 грудня;

2)      
звільняються або іншим чином припиняють діяльність,
пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування
подають декларацію про
майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за період, не
охоплений раніше поданими деклараціями, при звільненні або припиненні служби.

Що
стосується осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність,
пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, то вони
подають декларацію за місцем попередньої роботи (служби) до
1 квітня наступного за звітним
року.

 

Порядок
виготовлення бланків
, подання, зберігання декларацій та використання
зазначених у них відомостей

 

Постановою
Кабінету Міністрів України від
8 лютого 2012 року № 64 «Про
виготовлення бланків декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру» встановлено, що бланки декларації виготовляються особами,
які її заповнюють і подають,
шляхом їх роздрукування або
копіювання на папері формату А4 за формою, наведеною в додатку до зазначеного
Закону (включаючи примітку). Бланк декларації складається з
10 сторінок.

При цьому
Порядок зберігання документів і використання відомостей, зазначених у
декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, та
відомостей щодо відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України            від
11 січня 2012 року № 16, чітко визначає, що декларації зберігаються в
особових справах у кадрових підрозділах відповідних органів державної влади або
органів місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права. З огляду на
таке, збирання, зберігання та організація процедури опублікування декларації
має здійснюватися кадровим підрозділом відповідного державного органу, органу
місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права.

Проте,
серед суб’єктів подання декларації є також особи, для яких державний орган або
орган місцевого самоврядування не є основним місцем роботи. Яскравим прикладом
цього є депутати місцевих рад, серед яких є ті, для яких орган місцевого
самоврядування не є основним місцем роботи або ж які є самозайнятими особами чи
пенсіонерами.

Стосовно
цих осіб правила подання декларацій передбачені частиною третьою статті
8 Закону України «Про статус
депутатів місцевих рад», згідно з положеннями якої депутати місцевих рад
зобов’язані щороку до
1
квітня подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання
фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до Закону України
«Про засади запобігання і протидії корупції», за місцем роботи (служби), крім
самозайнятих осіб, безробітних або пенсіонерів, які подають зазначені
декларації до апаратів відповідних місцевих рад або їх виконавчих комітетів.

Окремої
уваги заслуговує питання про обов’язок оприлюднення окремими суб’єктами
декларування відомостей, що містяться в декларації.

Ідеться
про положення частини другої статті
12 Закону України «Про засади запобігання і протидії
корупції», яким встановлено, що відомості, зазначені у декларації про майно,
доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік Президента
України, Голови Верховної Ради України, народних депутатів України,
Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, Голови та суддів
Конституційного Суду України, Голови та суддів Верховного Суду України, голів
та суддів вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України
та його заступників, Голови Національного банку України, Голови Рахункової
палати. Голови та членів Вищої ради юстиції, членів Центральної виборчої
комісії, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови та членів
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, перших заступників та заступників
міністрів, заступників міністрів
керівників апаратів, керівників інших державних
органів, органів влади Автономної Республіки Крим та їх заступників, членів
колегіальних державних органів (комісій, рад), сільського, селищного, міського
голови, голови районної у місті (у разі її утворення), районної, обласної ради
та їх заступників, керівників виконавчих органів сільських, селищних, міських,
районних у містах (у разі їх утворення) рад та їх заступників, секретаря
сільської, селищної, міської ради підлягають оприлюдненню протягом
30 днів з дня їх подання
шляхом розміщення на офіційних
веб-сайтах або опублікування в офіційних друкованих виданнях
відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування. Відповідні
відомості, розміщенні на офіційних
веб-сайтах державних
органів та органів місцевого самоврядування, оприлюднюються на термін не менше
одного року.

Важливо
зазначити, що відповідно до законодавства відомості щодо реєстраційного номера
облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина
України, а також реєстрації місця проживання, дати народження декларанта,
місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи,
витрати і зобов’язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим
доступом та оприлюдненню не підлягають.

Оскільки в
декларації посадових осіб, які підлягають опублікуванню, містяться також і
відомості про членів сім’ї, неодноразово поставало питання про необхідність
надання згоди членів сім’ї декларанта на опублікування відомостей щодо них.

У зв’язку
з цим Конституційний Суд України у своєму Рішенні у справі за конституційним
поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного
тлумачення положень частин першої, другої статті
32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України від 20 січня 2012 року 2-рп/2012 окремо роз’яснив,
що збирання, зберігання, використання та поширення державою, органами місцевого
самоврядування, юридичними або фізичними особами конфіденційної інформації про
особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя, яке
допускається винятково у визначених законом випадках і лише в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Також у значеному
Рішенні Конституційного Суду України наголошується на тому, що перебування
особи на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави або органів
місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї
особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів
суб’єктів владних
повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для
формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в
суспільстві.

Слід мати
на увазі, що зазначені у декларації відомості відповідно до статті
6 Закону України «Про доступ
до публічної інформації» не належать до інформації з обмеженим доступом, крім
інформації, яка не підлягає оприлюдненню відповідно до статті
12 Закону України «Про засади
запобігання і протидії корупції»
.

Це
означає, що в цілому наведені у декларації відомості з урахуванням вказаного
винятку повинні надаватися за запитом на інформацію.

 

Основні
правила заповнення декларацій

 

Хоча
більшість правил щодо заповнення декларацій визначено примітками до неї,
періодично постають окремі питання, що потребують надання додаткових
роз’яснень.

Суб’єкт
декларування заповнює декларацію власноручно чорнильною або кульковою
ручкою синього або чорного кольору таким чином, що забезпечує вільне читання
внесених відомостей. У разі відсутності окремих відомостей у відповідному полі
ставиться прочерк. Відомості щодо фінансових сум заокруглюються до гривні.

У
декларації зазначаються відомості станом на кінець звітного періоду.
Достовірність внесених до декларації відомостей засвідчується підписом суб’єкта
декларування та зазначенням дати її заповнення.

У
Розділі І
декларації заповнюються загальні відомості про суб’єкта
декларування та членів його сім’ї.

У позиції 1 у разі, якщо суб’єктом
декларування у звітному році змінено прізвище, ім’я, по батькові, спочатку
зазначається нове прізвище, ім’я, по батькові, а у дужках
попереднє прізвище, ім’я,
по батькові.

Якщо
суб’єкт декларування або член його сім’ї через свої релігійні переконання
відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника
податків та повідомив про це відповідний орган доходів і зборів і має про це
відмітку у паспорті громадянина України, у декларації зазначаються серія та
номер паспорта громадянина України.

Таким
чином, зазначається один з двох видів інформації:

        
реєстраційний номер облікової картки платника
податків;

        
для осіб, які відмовилися від прийняття такого номера,
серія та

номер паспорта громадянина
України.

Також слід
мати на увазі, що, згідно із пунктом
70.17 статті 70 розділу II Податкового кодексу України, обліковим
карткам фізичних осіб, які на момент набрання чинності цим Кодексом
зареєстровані у Державному реєстрі фізичних осіб
платників податків та інших обов’язкових
платежів, присвоюються номери, що відповідають ідентифікаційним номерам
платників податків
фізичних
осіб.

Отже,
особи, яким до набрання  чинності  Податковим  кодексом  України  
(1 січня 2011 року) присвоєно ідентифікаційний номер платників
податків
фізичних
осіб, зазначають у декларації вказаний номер, оскільки він відповідає
реєстраційному номеру облікової картки платника податків.

У позиції 2 зазначаються
відомості щодо місця проживання із зазначенням адреси житла на кінець звітного
року.

Заповнюючи
вказану позицію, слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про
свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем
проживання для цілей даного Закону визнається адміністративно-територіальна
одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Згідно зі статтею
6 вказаного
Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які
постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов’язані протягом десяти днів
після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

У разі,
якщо назва адміністративно-територіальної одиниці (адреса житла) зазнала  у  звітному
 році  зміни,  що
 не 
 відображено   у   паспорті  
 громадянина

України суб’єкта декларування,
зазначається також назва станом на дату заповнення декларації.

background Layer 1
Зателефонувати
0 800 503 753