На тендітних плечах: керівництво з жіночим серцем
«Дзинь!» – повідомлення в месенджері давно стали частиною роботи. Цифровий світ допомагає оперативно виконувати завдання, миттєво реагувати на зміни, отримувати сервіси Пенсійного фонду, тримати руку на пульсі подій. Сьогодні повідомлення в месенджері виявилися провісниками одночасно нового завдання і давніх спогадів. Спалахів пам’яті про те, який шлях пройшла вона, аби після свого імені – Світлана Зінник – могла написати: «Начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області».
«Ого! Це ж яка відповідальність!» – миттєво відгукнулися на відповідь однокурсники, колеги, рідні в спільних чатах. Так, відповідальності в її житті не бракувало, коли призначала пенсії та соціальні допомоги у відділі соціального захисту населення, була начальником відділу субсидій виконавчого комітету, розбудовувала юридичну службу Головного управління. Очоливши Головне управління, відчула, що тепер відповідати за долі підлеглих, своєчасні пенсійні виплати жителям регіону, життєдіяльність структури – це і є її місія.
Історія одного вибору
Мить – і пам’ять повертає в минуле. Тоді, в далекому 1982 році вступити до Чернігівського юридичного технікуму було складно. Престижний фах, величезний конкурс, єдиний профтехнічний заклад, який випускає спеціалістів цього напряму… про таке можна було лише мріяти. І ця мрія збулася.
Роки навчання змигнули блискавично, почалася перша робота. Не в Чернігові – в Черкасах, куди вона мала переїхати, аби відпрацювати три роки молодим фахівцем із призначення пенсії та соціальної допомоги у виконавчому комітеті Придніпровської районної ради. Усміхнулася: яким непередбачуваним буває життя… Три роки непомітно перетворилися на десять. Протягом цього часу досконало вивчила пенсійне законодавство, закінчила Українську державну юридичну академію, знала кожну букву закону, призначала пенсію людям, вдвічі старшим, аніж сама. Здавалося б, усе добре, однак серце прагнуло іншого – служити Феміді повноцінно.
Фемідина перемога
Бути юристом у повноцінному значенні цього слова їй запропонували значно пізніше – в лютому 1996 року. І не десь, а в системі Пенсійного фонду України. Посада «головний юрисконсульт» звучить солідно, виважено і престижно. Черговий спогад пронизує душу. Життя не завжди таке, якими словами його описують. На практиці виявилося, що головний юрисконсульт сидить в одному кабінеті з фахівцем із добору кадрів та спеціалістами з надходження доходів. Уривки фраз, робочі розмови в кабінеті та багатогодинна праця в спільній атмосфері сприяла опануванню не лише навичок, які необхідні для безпосередньої роботи, а й здобуттю знань, якими могли поділитися «сусіди». Вона й зараз впевнена, що комплексне знання справи – і є ключ до професіоналізму кожного фахівця.
Для її особистого професіоналізму в ті роки викликом стали зміни в соціальній сфері й поява нового поняття – «недоїмка». Робота над відшкодуванням регресних вимог була ґрунтовною і такою об’ємною, що одній людині з нею не впоратися. А от відділ під її керівництвом – цілком може. Що не кажи, але приємно згадати: показники роботи були серед кращих в Україні. Жіночим плечам виявилася до снаги ноша формування юридичної служби в системі Фонду області, добір фахівців і їхнє навчання, підвищення показників до топових. Відданість роботі не завадила закінчити Національну академію державного управління при Президентові України. Ба більше – на посадах заступника начальника, а потім першого заступника начальника Головного управління вона відповідала за напрям доходів, персоніфікованого обліку, юридичну службу. Досягнення однієї вершини означає, що наступна скоро з’явиться на життєвому горизонті.
Хрест керівництва
Постійне вдосконалення, прагнення бути сьогодні кращою, ніж учора, опановувати нове, переймати досвід і ділитися своїм, думати наперед і відповідати за наслідки… Ні, вона не виховувала в собі ці якості спеціально. Ні, вона не мала такої мети від початку своєї роботи в Пенсійному фонду України. Вона була знавцем своєї справи, жінкою, яка прагнула приносити своєю діяльністю користь, дружиною і матір’ю. А потім до всіх ролей додалася ще одна – керівник Головного управління.
«Якщо ти вважаєш це правильним – погоджуйся», – підтримав її рішення в липні 2014 року чоловік. Так почався новий етап в її житті. Коротко його можна описати однією фразою «модернізація всіх процесів». Розпочавши роботу в новій ролі, розуміла, як важливо йти в ногу з часом, тож підтримувала і скеровувала всі технічні новації в правильне пенсійне русло.
У цьому бою не була одна. Завжди і на кожному етапі відчувала підтримку колективу, начальників управлінь, сервісних центрів. Їхній оптимізм, віра в те, що система Пенсійного фонду житиме і вдосконалюватиметься, допомагали не здаватися та йти далі, відповідально і вчасно виконувати всі доручення Пенсійного фонду України. Навіть найбільш неочікувані, як-от перше виїзне правління в квітні 2016 року. Представляти Черкаську область, організовувати захід такого рівня, ділитися досвідом із начальниками регіонів – цей спогад про роботу залишається чи не найяскравішим із-поміж тисяч інших.
Того ж року життя приготувало ще один приємний сюрприз – за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм їй присвоєно почесне звання «Заслужений працівник соціальної сфери України». Коли за плечима 32-річний стаж державної служби, з 18 років життя нерозривно сплетене з соціальною сферою, й отримуєш нагороду такого рівня, мимоволі пригадуєш, які кроки привели тебе до цієї точки. А потім – дивишся в майбутнє. Із-поміж найближчих планів – облаштування сервісних центрів у Черкасах та Смілі (яких дуже не вистачає жителям), подальший розвиток та вдосконалення, пошуки нових підходів у роботі та забезпечення якісних послуг для відвідувачів Пенсійного фонду України. І чи не найважливіше – співпраця зі справжніми професіоналами, які, попри все, залишаються людяними, хочуть працювати, вірять у стабільність та розвиток пенсійної системи.
