Вшанували земляків – жертв масових депортацій до Сибіру
Кожен із нас зберігає у серці болючу пам’ять попередніх поколінь земляків про події сорокових років минулого століття – масові депортації цивільного населення з території Північної Буковини та Бессарабії. Адже родичі, сусіди, чи знайомі, які витримали випробування долі на звання “ворог народу”, є у кожного.
Представники Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області взяли участь у заходах до 77-х роковин червневої депортації буковинців. Вшанували пам’ять репресованих, політв’язнів, поклали квіти та лампадки до меморіалів жертвам масових депортацій, борцям за волю України, здійснили «дзвінки турботи» та провели зустрічі із буковинцями, виселеними примусово з рідної землі у віддалені куточки колишньої радянської імперії.
Начальник Вижницького відділу обслуговування громадян Микола Бойко провів зустріч із головою районного Товариства політв’язнів і репресованих Ольгою Григорівною Аннич, жителькою с.Чорногузи, котру маленьким немовлям разом із матір’ю примусом вивезли до Сибіру. Учасники заходу обговорили актуальні питання, пов’язані з жертвами комуністичних репресій. Представник Фонду надав роз’яснення пенсійного законодавства стосовно реабілітованих та членів їхніх сімей, відповів на запитання щодо індивідуальних надбавок та доплат до пенсії.
У телефонному режимі заступник начальника Вижницького відділу обслуговування громадян Наталія Шешуряк поспілкувалася з вижниччанами, які пережили репресії – Марією Максимівною Дебрин, Домнікою Ананіївною Гришин-Грищук, Іриною Стефанівною Федоришин.
Начальник Сторожинецького сервісного центру Олександр Німіжан взяв участь у засіданні «круглого столу», проведеного з метою вивчення актуальних проблемних питань репресованих і політв’язнів, за участі соціальних, медичних і комунальних служб. Принагідно розповів присутнім про зміни в пенсійному законодавстві.
Начальник Новодністровського відділу обслуговування громадян Наталя Якубовська відвідала пенсіонерів, які були замолоду примусово вивезені у віддалені райони СРСР. Надала індивідуальні роз’яснення з питань пенсійного законодавства. Поцікавилися чи влаштовує якість отримуваних пенсійних послуг, пересвідчилася у своєчасності отримання пенсійних виплат.
Зі щемом у серці пенсійниця вислухала такі схожі і такі різні історії нелегкого життя:
– Марія Тимофіївна Проценко згадувала, як її трирічною дитиною, разом з батьками, депортували в березні 1950 року товарним потягом в Хабаровський край, де вони мешкали в бараці протягом дев’яти років.
– Василь Олексійович Семанюк сімнадцятирічним юнаком був депортований взимку разом з батьками та сестрою до Красноярського краю, прожив там 18 років. Працював на лісоповальних роботах у тайзі, поховав батька та сестру і в 1968 році повернувся на рідну Україну.
– Мешканка Білоусівки Анастасія Іванівна Дроган у віці 12 років разом із сім’єю переховувались у Молдові, а 11 липня 1949 року вночі їх знайшли і депортували в Курганську область, де й прожили вони до 1957 року. Все життя працювала вчителем іноземних мов, написала книгу спогадів про той важкий час, навічно викарбуваний у серці.
Наталя Якубовська побажала всім здоров’я, довгих років життя та миру на рідній землі.
Керівники Герцаївського, Заставнівського, Кельменецького, Кіцманського, Новоселицького, Путильського, Сокирянського, Хотинського сервісних центрів здійснили «дзвінки турботи» до пенсіонерів, які зазнали депортації у ті далекі роки. Під час спілкування фахівці надали фахові роз’яснення пенсійного законодавства, поцікавилися чи задоволені вони якістю надання пенсійних послуг, пересвідчилася у своєчасності отримання пенсійних виплат. Побажали пенсіонерам міцного здоров’я, щастя та миру.
