ПОРЯДОК ОПЛАТИ ЛИСТКА НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров’я відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі – Закон № 1105-XIV).

 

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону 1105-XIV, допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків:

 

тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

 

догляд за хворою дитиною;

 

догляд за хворим членом сім’ї;

 

догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

 

догляд за дитиною віком до 14 років або за дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною;

 

обмежувальні протиепідемічні заходи, встановлені місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування;

 перебування в самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України”;

 

тимчасове переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;

 

надання реабілітаційної допомоги з протезування та ортезування у стаціонарних умовах у реабілітаційних закладах, реабілітаційних відділеннях, підрозділах закладів охорони здоров’я.

 

ЗВЕРТАЄМО УВАГУ, ЩО ДОПОМОГА З ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ У ВИПАДКАХ, ЗАЗНАЧЕНИХ У ПУНКТАХ 1 І 7 ЧАСТИНИ ПЕРШОЇ ЦІЄЇ СТАТТІ, ВИПЛАЧУЄТЬСЯ УПОВНОВАЖЕНИМ ОРГАНОМ УПРАВЛІННЯ ЗАСТРАХОВАНИМ ОСОБАМ З ШОСТОГО ДНЯ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ ЗА ВЕСЬ ПЕРІОД ДО ВІДНОВЛЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ АБО ДО ВСТАНОВЛЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЮ ЕКСПЕРТНОЮ КОМІСІЄЮ ІНВАЛІДНОСТІ (ВСТАНОВЛЕННЯ ІНШОЇ ГРУПИ, ПІДТВЕРДЖЕННЯ РАНІШЕ ВСТАНОВЛЕНОЇ ГРУПИ ІНВАЛІДНОСТІ), НЕЗАЛЕЖНО ВІД ЗВІЛЬНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ АБО ІНШОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСТРАХОВАНОЇ ОСОБИ В ПЕРІОД ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ, У ПОРЯДКУ ТА РОЗМІРАХ, ВСТАНОВЛЕНИХ ЗАКОНОДАВСТВОМ.

 

Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 15 Закону № 1105-XIV).

 

Пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 визначено, що МСЕК приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв’язку з одним і тим самим захворюванням протягом п’яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз – протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

 

Звертаємо увагу, що права, обов’язки та відповідальність роботодавця як страхувальника і застрахованих осіб визначає розділ ІІІ Закону №1105-XIV.

 

Відповідно до статті 26 Закону № 1105-XIV фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

 

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

 

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону №1105-XIV рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.