ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВОГО ПЕРІОДУ ПРИ ОБЧИСЛЕННІ ДОПОМОГИ У ЗВ’ЯЗКУ З ВАГІТНІСТЮ ТА ПОЛОГАМИ, ДОПОМОГИ З ТИМЧАСОВОЇ НЕПРАЦЕЗДАТНОСТІ

Відповідно до Порядку «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі – Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров’я у зв’язку з раніше отриманим ушкодженням здоров’я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, – перед настанням тимчасової непрацездатності.

 

Якщо за останнім основним місцем роботи застрахована особа відпрацювала:

 

– більше 12 календарних місяців, то розрахунковий період – це 12 календарних місяців перебування в трудових відносинах (з першого до першого числа), що передують місяцю хвороби або відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (пункт 25 Порядку № 1266);

 

– менше 12 календарних місяців, то розрахунковий період – фактична кількість повних календарних місяців перебування в трудових відносинах (з першого до першого числа), що передують місяцю хвороби або початку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (пункт 26 Порядку № 1266);

 

– менше одного календарного дня, то розрахунковий період визначається за фактичний час перебування в трудових відносинах перед настанням страхового випадку (пункт 27 Порядку № 1266);

 

– не відпрацьовано жодного дня (страховий випадок настав у перший день роботи), розрахунковий період відсутній. Середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку.

 

Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання страхового випадку (пункт 28 Порядку № 1266).

 

Середньоденний заробіток розраховується шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу) на середньомісячну кількість календарних днів, що дорівнює 30,44.

 

Для визначення кількості календарних днів у розрахунковому періоді необхідно із загальної суми календарних днів такого періоду відняти кількість календарних днів, не відпрацьованих працівником з поважних причин.

 

Згідно з п.3 Порядку № 1266, до поважних причин належать:

 

– тимчасова непрацездатність;

 

– відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами;

 

– відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років або 6-ти років за медичним висновком;

 

– відпустка без збереження заробітної плати, надана відповідно до законодавства;

 

– призупинення дії трудового договору у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України.

 

З 07.06.2023 до переліку поважних причин також включено період проходження працівником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або військової служби за контрактом, зокрема, шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби під час дії особливого періоду на строк його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за такий період роботодавець не зберігав за ним середній заробіток.