Легальні трудові відносини – гарантія соціального захисту людини

Реальністю сьогодення є те, що роботодавці, мінімізуючи базу для нарахування податків, офіційно декларують неповну зайнятість працівників, тобто на 0,25 або 0,5 ставки, нараховуючи їм заробітну плату у розмірі меншому, ніж законодавчо встановлений мінімум, а решту виплачують готівкою “у конверті”. Це у кращому випадку. Однак досить поширеною є ситуація, коли роботодавці використовують найману працю взагалі без оформлення трудових відносин.

Приховування сум реально нарахованої заробітної плати, заниження роботодавцями суми страхових (єдиного) внесків, веде до порушення конституційних прав громадян на отримання гідної пенсії в майбутньому. На жаль, громадяни, погоджуючись з такою формою розрахунків за працю, не усвідомлюють, що позбавляють себе можливості отримувати ряд соціальних виплат, та у перспективі можуть розраховувати лише на мінімальний розмір пенсії або взагалі не набути страхового стажу у зв’язку зі сплатою роботодавцем єдиного внеску менше мінімального розміру в розрахунку на місяць.

Відповідно до нині діючого пенсійного законодавства встановлена пряма залежність розмірів пенсій від набутого страхового стажу та заробітку, з якого сплачені страховий (єдиний) внесок. Тобто у страховий стаж при виході на пенсію враховуються тільки ті періоди, у яких відбувалось нарахування та за які повністю сплачені страхові внески у розмірі не менше, ніж мінімальний страховий внесок, який на сьогодні складає 819,06 грн. (3723 грн.*22%). Слід зазначити, що період, за який роботодавцем або самозайнятими особами не сплачені зобов’язання з єдиного внеску, тобто нарощується заборгованість, не зараховується до страхового стажу.

Крім цього, від повноти сплати єдиного соціального внеску усіма роботодавцями, фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, залежить стабільність і повнота виплати пенсій нашим батькам, за яких наше покоління несе відповідальність.

Хотілося б, щоб важливість питання легалізації оплати праці та сплати зобов’язань з єдиного внеску, знайшло розуміння як серед населення області, так і серед тих роботодавців, які не поспішають офіційно декларувати трудові відносини з найманими працівниками та підвищувати їх рівень оплати праці. Адже офіційне працевлаштування – це не лише вимога законодавства, а це, перш за все, – гарантія прав найманого працівника на стабільну роботу, заробіток, соціальне та пенсійне забезпечення, а для роботодавців – запорука процвітання бізнесу.