Трудовий договір чи договір цивільно-правового характеру?

Відповідно до Конституції України кожна людина має право на працю, що передбачає можливість заробляти собі на життя роботою, яка обрана вільно. Право на працю в Україні реалізується переважно шляхом укладання трудового договору між працівником та роботодавцем.

Водночас, чимало цивільно-правових договорів також базуються на трудовій діяльності, тому необхідно відрізняти договір трудовий від договору цивільно-правового характеру (далі — ЦПХ). Ці знання мають дуже практичне значення, бо чимало роботодавців зловживають укладенням договорів ЦПХ із працівниками, приховуючи таким чином фактичні трудові відносини.

Отже, пропонуємо проаналізувати переваги та недоліки укладення трудового договору та договору ЦПХ, щоб і працівник і роботодавець могли визначити, що для кожного є прийнятним та вигідним.

Трудовий договір

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір — це угода між працівником і роботодавцем або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, для якої працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку. В свою чергу  роботодавець або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається між роботодавцем і працівником при прийомі на роботу. Він є найбільш оптимальним для співробітників, оскільки забезпечує створення комфортних умов праці, встановлює розмір заробітної плати, права та обов’язки кожної сторони, тривалість робочого дня, вирішує інші важливі питання. Особа, яка працює за трудовим договором має більше гарантій аніж та, що винаймається на роботу за цивільно-правовим договором.

Цивільно-правовий договір

 Угода між фізичною особою-підприємцем чи юридичною особою (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці — є цивільно-правовим договором. Він вважається виконаним і дія його припиняється в разі досягнення мети співробітництва.

Договір цивільно-правового характеру більш характерний для разових угод, його головним предметом є кінцевий результат послуги або діяльності людини. За таким договором не платиться щомісячна заробітна плата, а винагорода за конкретно виконану роботу, в строки, встановлені договором на підставі підписаних актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Особа, яка виконує роботи за договором ЦПХ позбавлена соціальних гарантій: права на відпустку, матеріальну допомогу, різного роду компенсації, лікарняні тощо. Крім того, на працівника не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку: працівник не зобов’язаний дотримуватися графіку роботи, встановленого підприємством та дотримуватись інших локальних актів підприємства (різного роду положення, колективні договори).

  Якщо договір цивільно-правового характеру, укладений з працівником, містить хоч одну ознаку трудового договору, то такі відносини можна вважати трудовими. Наявність ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру є підставою для визнання їх недійсними. А це, в свою чергу, є підставою для накладання штрафних санкцій на роботодавця інспектором праці.

Увага!

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26 квітня 2017 року   № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Перевірки можуть проводитись, зокрема, за інформацією Пенсійного фонду України про:

– працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

– роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів.