Про пенсійне забезпечення державних службовців

З 1 травня 2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі – Закон), у якому передбачено певні особливості пенсійного забезпечення державних службовців.

На призначення пенсії за цим Законом у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, що належать до категорій посад державних службовців (ст. 37 Закону № 3723-XII), можуть розраховувати дві категорії осіб:

• державні службовці, які на день набрання чинності Закону обіймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
• особи, які на день набуття чинності Закону мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.

Варто зазначити, що ст. 25 Закону № 3723-XII визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких встановлювали ранги державних службовців.

Відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, пенсії державним службовцям призначаються за умови досягнення пенсійного віку для чоловіків – 62 роки, для жінок – віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», і за наявності страхового стажу для чоловіків – 35 років, для жінок – 30.

До досягнення 62 років право на пенсію за віком мають державні службовці – чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення:

60 років – які народилися по 31 грудня 1952 року;

60 років 6 місяців – з 1 січня по 31 грудня 1953 року;

61 року – з 1 січня по 31 грудня 1954 року;

61 року 6 місяців – 1 січня по 31 грудня 1955 року.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 % від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а особам які на день звернення щодо призначення пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 % від заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.