Про поняття корупції
У Законі України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) це поняття викладене наступним чином:
Корупція– використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 Закону, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей
Поняття корупції таким чином включає в себе 2 основних елементи, які невід’ємно пов’язані між собою. Відсутність одного з елементів корупції становити не буде.
Ключовими елементами цього складного визначення є:
1. Суб’єкт – посадові особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на яких розповсюджуються вимоги та обмеження закону про запобігання корупції і які також підлягають відповідальності за корупційні порушення і порушення, пов’язані з корупцією.
Відповідно до визначення суб’єкт обов’язково має бути наділений службовими повноваженнями і мати можливості, які надають такі повноваження.
Службові повноваження – обсяг повноважень, сфера відповідальності посадової особи, якими вона наділена законом чи нормативно-правовим актом і які, як правило, відображені у посадових інструкціях.
Можливості, пов’язані зі службовими повноваженнями – обсяг питань, які службова особа може вирішувати завдяки займаній посаді, і які офіційно не входять до службових повноважень. Як правило, такі можливості виникають у формі впливу на дії та рішення інших службових осіб
2. Мета, з якою особа використовує повноваження та можливості – одержання неправомірної вигоди.
В результаті використання службового положення чи можливості використання службового положення та пов’язаних можливостей, посадова особа може приймати неправомірну вигоду, приймати пропозицію або обіцянку прийняття неправомірної вигоди. При цьому не має значення для кого призначається неправомірна вигода – для посадової особи, чи для інших осіб. Тобто для юридичної наявності корупції не обов’язково фактично одержувати неправомірну вигоду, достатнього прийняти пропозицію чи пообіцяти прийняти неправомірну вигоду.
Тому необхідно бути обережними у спілкуванні з громадянами і уникати навіть натяку у розмові на корупційні відносини. Також, одержання неправомірної вигоди в інтересах інших осіб не звільнить від відповідальності за корупцію.
У корупції завжди дві сторони– та, яка приймає неправомірну вигоду за відповідні дії чи бездіяльність з боку службової особи (пасивна корупція) і та, яка пропонує, обіцяє передає неправомірну вимогу службовій особі з метою спонукати службову особу до дій чи бездіяльності в результаті передачі, надання пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди (активна корупція). Слід звернути увагу на активну корупцію, за яку також встановлено відповідальність. Тобто, особа, яка обіцяє, пропонує чи надає неправомірну вигоду службовій особі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей, також є корупцією. При цьому слід звернути увагу на два моменти:
(1) як і у випадку з одержанням неправомірної вигоди, не має значення кому передається неправомірна вимога;
(2)і обіцянка, передача чи надання неправомірної вигоди здійснюється з метою схилити службову особу до протиправного використання наданих їй повноважень і пов’язаних з цим можливостей.