Пропустити навігацію

Про дотримання вимог статей 22-24 Закону України «Про запобігання корупції»

     Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон), корупцією є використання особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей.

     Корупційне правопорушення – діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за яке законом встановлено кримінальну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

     Правопорушення пов’язане з корупцією – діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом України «Про запобігання корупції» вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

     Предметом корупційних злочинів є: неправомірна вигода, майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи грошового характеру.

      Неправомірна вигода – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи

грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

     Розділом IV Закону з метою запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням встановлено:

  1. Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону). Так, забороняється використовувати свої службові повноваження, або своє становище та пов’язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

  2. Обмеження щодо одержання подарунків (стаття 23 Закону). Забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб:

– у зв’язку із здійсненням такими особами діяльності, пов’язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування;

– якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкував такої особи.

     Подарунок – грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

     Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, можуть приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, крім випадків, передбачених частиною першою статті 23 Закону, якщо вартість таких подарунків не перевищує одну мінімальну заробітну плату, встановлену на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує двох прожиткових мінімумів, встановлених для працездатної особи на 1 січня того року, в якому прийнято подарунок.

     Обмеження щодо вартості подарунків не поширюється на подарунки:

– які даруються близькими особами;

– які одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги, виграші, призи, премії, бонуси.

     Близькі особи – члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.

     Слід зазначити, що подарунки, одержані особами, зазначеними у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним підприємствам, установам чи організаціям, є відповідно державною або комунальною власністю і передаються органу, підприємству, установі чи організації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (постанова

     Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1195 «Про затвердження порядку передачі дарунків, одержаних як подарунки державі,

Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям»).

     У разі прийняття рішення особою, зазначеною у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону, на користь особи, від якої вона чи її близькі особи отримали подарунок, вважаються такими, що прийняті в умовах конфлікту інтересів, і на ці рішення розповсюджуються положення статті 67 Закону, а саме нормативно-правові акти, рішення, підлягають скасуванню органом або посадовою особою, уповноваженою на прийняття чи скасування відповідних актів, рішень, або можуть бути визнані незаконними в судовому порядку за заявою заінтересованої фізичної особи, об’єднання громадян, юридичної особи, прокурора, органу державної влади, зокрема Національного агентства, органу місцевого самоврядування. Крім цього, правочин, укладений внаслідок порушення вимог Закону, може бути визнаним недійсним.

background Layer 1