Cпеціальна перевірка відповідно до вимог антикорупційного законодавства

Спеціальні перевірки кандидатів на посади — це інструмент забезпечення прозорості та відповідальності у публічному секторі. Вони спрямовані на недопущення до посад осіб, які володіють активами, не підтвердженими законними доходами, подали для призначення неправдиві дані та документи, або ж мають зв’язки з ворожими структурами.  У межах своєї компетенції Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) перевіряє достовірність відомостей, поданих у деклараціях кандидатів, а також наявність записів про нього в Реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (“Реєстр порушників”). Результати перевірки НАЗК, так само як і дані перевірок рештою дев’ятьма уповноваженими органами, є ключовими для ухвалення рішення про призначення особи на посаду. У разі з’ясування інформації, яка свідчить про невідповідність кандидата вимогам, у призначенні може бути відмовлено.

Ця процедура, що передбачена ст.ст. 56-58 Закону України “Про запобігання корупції” (далі – Закон), надає можливість роботодавцю отримати додаткові відомості для визначення відповідності особи вимогам для зайняття найбільш відповідальних посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також врахувати корупційні ризики призначення особи на таку посаду.

Стосовно кого проводиться спеціальна перевірка

Не всі публічні службовці призначаються на посади за результатами спеціальної перевірки. Ця процедура проводиться лише стосовно кандидатів на посади, що:

• передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища. Перелік таких посад наведено у примітці до ст. 56 Закону (це, зокрема, посади державної служби категорій “А” і “Б” (керівні посади), суддів, прокурорів, слідчих і дізнавачів);

• з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких визначає НАЗК, зокрема, це посади керівників та заступників керівників державних підприємств, установ, організацій, призначення яких здійснюють державні органи, деякі посади державної служби категорії “В”.

Для проведення спеціальної перевірки використовується декларація, яка повністю охоплює попередній рік (період з 01 січня по 31 грудня включно).

Особа, яка претендує на зайняття посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посади з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, подає до Національного агентства в порядку, визначеному ч. 1 ст. 45 Закону, декларацію за минулий рік .

Для проведення спеціальної перевірки може бути використана щорічна декларація (з будь-якою позначкою), декларація кандидата на посаду.

Під час здійснення спеціальної перевірки Національне агентство перевірятиме декларацію за попередній рік, яка була подана останньою, без врахування її виду.

У такій декларації потрібно вказати назву майбутнього місця роботи та майбутньої посади, у зв’язку з якою в особи виник обов’язок подати декларацію, тип і категорію посади, на яку вона претендує, інші статуси, які зазначаються, зважаючи на статус посади, на яку особа претендує (приналежність до переліку посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, відповідно до ст. 56 Закону; посад, пов’язаних з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків; публічних діячів).

Хто ініціює спеціальну перевірку

Ініціатором спецперевірки виступає орган, на посаду в якому претендує особа. В Головному управліні організовує спеціальну перевірку кандидата на посаду управління по роботі з персоналом. 

Хто проводить спецперевірку

За проведення спеціальної перевірки відповідає низка державних органів. Їх перелік, а також коло питань, які досліджуються під час спеціальної перевірки, наведено у ч. 4 ст. 57 Закону:

Як проводиться спеціальна перевірка? 

Процедура проведення спеціальної перевірки визначена ст. 57 Закону та деталізована у Порядку проведення спеціальної перевірки стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посад з підвищеним корупційним ризиком, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 171 і включає наступні етапи.

1. Отримання ініціатором згоди претендента на посаду;

2. Надсилання ініціатором запитів органам, уповноваженим проводити спеціальну перевірку, опрацювання запитів та надання інформації ініціатору спеціальної перевірки;

3. Отримання пояснень особи, стосовно якої здійснюється спеціальна перевірка;

4. Узагальнення отриманої інформації та підготовка довідки про результати спеціальної перевірки.

Якими можуть бути наслідки спеціальної перевірки?

Посадовець або орган, що призначає чи обирає на посаду, відмовляє кандидату, якщо під час спеціальної перевірки виявлено інформацію про нього, яка свідчить про невідповідність кандидата вимогам законодавства для цієї посади. Зокрема йдеться про випадки:

•  подання підроблених документів або неправдивих відомостей;

• відображення в електронній декларації (декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), недостовірних відомостей про активи, і сума неточностей дорівнює або перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (на день подання декларації);

• якщо кандидат на посаду входить до переліку осіб, на яких поширюються заборони, визначені ч.3 і 4  ст.1 Закону України “Про очищення влади”;

• якщо кандидат на посаду не перебуває на військовому обліку за місцем проживання або ухиляється від військового обліку;

• якщо у претендента на посаду є іноземне громадянство.

Якщо під час спецперевірки з’ясується той факт, що кандидат на посаду подав підроблені документи або зазначив неправдиві відомості, і його пояснення це не спростовують, впродовж трьох днів ініціатор перевірки повідомляє про це правоохоронні органи для відповідного реагування. Такому кандидату відмовляють у призначенні чи обранні на посаду.