Трудова книжка: чи потрібно замінювати на український варіант титульний аркуш

Порядок ведення трудових книжок, їхнього зберігання, виготовлення, постачання й облік установлений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 «Про трудові книжки працівників» (із змінами) та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції та Міністерства соціального захисту України від 29 липня 1993 року №58 (із змінами, далі — Інструкція №58).

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації.

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім’я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження .

До 1993 року був чинним бланк трудової книжки, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР, ВЦСПС «Про трудові книжки робітників і службовців» від 6 вересня 1973 року №656 (далі — Постанова №656).

 

Титульний аркуш бланку трудової книжки, затвердженого Постановою №656, був російською мовою — офіційною мовою СРСР. Постанова №656 допускала також паралельне заповнення трудової книжки мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округа (п. 13 Постанови №656).

 

ТОМУ ТРУДОВІ КНИЖКИ, ОФОРМЛЕНІ РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ ДО КВІТНЯ 1993 РОКУ, ВІДПОВІДАЮТЬ НОРМАМ ЗАКОНОДАВСТВА. ЗАМІНЮВАТИ ЇХ НА ТРУДОВІ КНИЖКИ ЗРАЗКА 1993 РОКУ НЕ ПОТРІБНО.

 

За пунктом 2.1 Інструкції №58 трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

 

Записи про звільнення у трудовій книжці засвідчують окремо як український, так і російський тексти.

 

Враховуючи, що відповідно до ст. 10 Конституції України та ст. 6 Закону України «Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова як обов’язковий засіб спілкування на всій території України під час здійснення повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом, доцільно, щоб трудова книжка працівника, котрий уклав трудовий договір на території України, велася відповідно до національного законодавства.

 

Отже, заповнення трудових книжок працівників має провадитися українською мовою.

 

Не буде вважатися порушенням загальновстановлених правил ведення офіційного діловодства, якщо записи будуть внесені до трудової книжки українською мовою в російськомовній її частині попередніх зразків.