Правовий статус викривача

Правовий статус викривача

Як зазначається у статті 33 Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, кожна Держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно та на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов’язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження.

Також пунктом 4 статті 8 цієї Конвенції передбачено, зокрема, що кожна Держава-учасниця також розглядає згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права можливість запровадження заходів і систем, які сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідні органи про корупційні діяння, про які їм стало відомо.

Національне агентство з питань запобігання корупції, враховуючи правозастосовну практику, відзначає, що будь-яка людина може повідомити про про факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень чи інших порушень Закону України “Про запобігання корупції”, якщо переконана, що її інформація є достовірною. Але не завжди той, хто повідомив про корупцію, є викривачем.

Викривач – це особа, яка надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення, якщо ця інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності.

Відмінності між викривачем та заявником полягають у тому, що:

1. Закон “Про запобігання корупції” має вимоги до джерела, з якого викривачу стала відома інформація про корупцію. Джерелом інформації може бути:

– трудова і професійна діяльність – коли про корупційні правопорушення дізнаються під час роботи,

– господарська діяльність,

– громадська діяльність,

– наукова діяльність,

– проходженням служби чи навчання,

– участь у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.

2. Викривач володіє фактичними даними про обставини правопорушення: місце вчинення правопорушення, час його вчинення, особу, яка вчинила корупцію. Ця інформація може бути перевірена і підтверджує можливе вчинення корупції. Також можна надавати документи, які підтверджують вчинення злочину.

3. Викривач повідомляє про корупцію, використовуючи передбачені законом способи. Про ці способи йдеться у законі “Про запобігання корупції”.

Отже, якщо особа, що повідомила про корупційне порушення, дотрималася трьох умов, вона вважається викривачем. Якщо ж хоча б один з пунктів не врахований під час повідомлення про корупцію – особа є заявником.

Детальніше про викривачів можна дізнатися у Роз’ясненні НАЗК від 23.06.2020 №5 “Щодо правового статусу викривача”