Підвищуємо рівень охорони праці на підприємстві
Відповідно до статті 13 Закону України “Про охорону праці” №2694-XII від 14 жовтня 1992 року, роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці. У разі, якщо кількість працюючих менше 50 осіб, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, що мають відповідну підготовку, менше 20 осіб ‒ для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні фахівці.
Для ефективного функціонування системи управління охороною праці роботодавець створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, забезпечує контроль їх додержання.
Посадові особи повинні належно утримувати будівлі та споруди, виробниче обладнання та устаткування, періодично перевіряти їх технічний стан, а також здійснювати контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці.
Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює професійна спілка підприємства, а за її відсутності – уповноважена найманими працівниками особа.
Для підвищення рівня охорони праці запроваджуються профілактичні заходи, усуваються причини, що викликають виробничий травматизм та професійні захворювання.
Критерієм ефективного функціонування системи управління охорони праці є своєчасне проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці; посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки.
Роботодавець затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці.
Роботодавець зобов’язаний організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року, з метою визначення стану здоров’я працівника, виявлення ранніх ознак гострих і хронічних професійних захворювань, забезпечення динамічного спостереження за станом здоров’я працівників, вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу, проведення відповідних оздоровчих заходів.
Працівникам, які задіяні на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби.
На підприємствах, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, проводяться лабораторні дослідження умов праці, оцінка технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестація робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці, а за їх підсумками вживаються заходи до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.
Питання охорони праці повинні бути відрегульовані в колективному договорі за участю сторін роботодавця та профспілкової організації. Працівникам надаються соціальні гарантії у галузі охорони праці. Невід’ємною частиною колективного договору є комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам. При їх розробці враховують приведення основних фондів до вимог нормативно-правових актів із охорони праці, усунення впливу на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
В колективному договорі також визначаються будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці.
