Світла пам’ять про добру людину
З глибоким сумом і скорботою повідомляємо, що на 76-му році життя полишив цей світ Тураєв Володимир Олексійович, колишній начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Заслужений працівник соціальної сфери.
Він був не просто керівником, а мудрим наставником, щирою та порядною людиною, яка завжди поруч, коли потрібна була порада чи підтримка.
Його відданість своїй справі та людяність назавжди залишаться в пам’яті колег, друзів і всіх, хто мав честь працювати разом із Володимиром Олексійовичем.
Народився він восени 1949 року в Станиці-Луганській. Все своє життя присвятив служінню людям. Був одним із засновників пенсійної служби Луганщини. На нову ділянку роботи перейшов працювати з посади начальника обласного управління соціального захисту населення у 2002 році. Непрості то були часи, але цікаві й насичені.
У липні 2002 року утворено Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, а районні, міські відділи перетворені в управління в районах і містах області. Органам Пенсійного фонду були передані функції з призначення та виплати пенсій, а у січні 2007 року додалися ще й функції з призначення та виплати пенсії військовослужбовцям та пенсіонерам інших силових відомств. Пенсійний фонд почав опікуватись всіма категоріями пенсіонерів.
Професіоналізм, принциповість та глибоке розуміння соціальної справедливості допомагали Тураєву В.О. вирішувати найскладніші завдання. Сім років на відповідальній посаді пролетіли, як один день. Завдяки його зусиллям багато людей отримали підтримку та захист, яких вони потребували. Але й вийшовши на пенсію Володимир Олексійович не відійшов від справ. Він обирався головою комітету профспілки працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, згодом очолив Федерацію профспілок Луганської області.
Колеги пам’ятатимуть його як людину з великим серцем, яка завжди знаходила час вислухати та підтримати. Його чесність, відкритість і щира турбота про ближніх залишили по собі світлий слід у душах усіх, хто знав Володимира Олексійовича.
Він працював не заради посад чи визнання, а тому, що щиро хотів зробити життя інших кращим. Його двері завжди були відчинені, він вмів зрозуміти та знайти рішення навіть у найскладніших ситуаціях. У 2014 році вимушений був залишити рідний край. Разом з дружиною виїхав з Луганська до Чернігова. До останнього вірив у повернення та не судилося…
Хай українська земля буде йому пухом!
Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.
Світла пам’ять про Тураєва Володимира Олексійовича житиме у наших серцях.
