Основні шляхи реформування системи управління охороною праці в Україні

Розпорядженням КМУ від 12.12.2018 №989-р схвалена Концепція реформування системи управління охорони праці в Україні, основною метою якої є створення національної системи запобігання виробничим ризикам для забезпечення ефективної реалізації права працівників на безпечні та здорові умови праці (далі – національна система) та поступова імплементація в національне законодавство норм Директиви Ради №89/391/ЄЕС від 12.06.1989 про впровадження заходів для заохочення вдосконалень у сфері безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи (далі – Директива).

Основу національної системи повинні скласти принципи усунення небезпек, оцінювання, контроль ризиків та управлінні ними, а її формування повинно відповідати загальним принципам, визначеним Директивою:

• запобігання ризикам;
• оцінювання ризиків, яких не можна уникнути;
• усунення джерел ризиків;
• адаптація умов праці до працівника, особливо під час облаштування робочих місць, вибору виробничого обладнання, методів роботи;
• адаптація до технічного прогресу;
• заміна устаткування підвищеної небезпеки на безпечне або менш небезпечне;
• розроблення узгодженої загальної політики запобігання виробничим ризикам;
• надання заходам колективного захисту пріоритету перед заходами індивідуального захисту, що використовуються працівником;
• належний інструктаж працівників.

Національна система повинна також ґрунтуватися на відповідальності роботодавців за забезпечення безпеки і здоров’я працівників в усіх аспектах, пов’язаних з роботою, на зобов’язанні роботодавців постійно пристосовуватися до мінливих обставин, вживати необхідні заходи для створення умов, безпечних для життя і здоров’я працівників, з урахуванням особливостей потреб чоловіків і жінок, і забезпечувати запобігання виробничим ризикам та їх оцінювання, проведення консультацій з працівниками, медичних оглядів, надання інформації та проведення навчання з питань охорони праці із суворим дотриманням згаданих загальних принципів запобігання.

Реформування відбувається шляхом удосконалення державного, відомчого та громадського контролю; здійснення результативного та ефективного інспектування у сфері безпеки та гігієни праці; перехід від заходів реагування на нещасні випадки та системи безпеки та гігієни праці, що базуються на усуненні наслідків, до заходів, які передбачають точне і постійне оцінювання виробничих ризиків, їх запобігання, а також заохочення до створення безпечних і здорових умов праці; впровадження сучасних організаційних, технічних та правових заходів, проведення досліджень і поглиблення знань у сфері безпеки та гігієни праці. 

Ключовими напрямками є посилення відповідальності роботодавців, стимулювання роботодавців до проведення добровільного аудиту з питань безпеки та гігієни праці, запровадження механізму економічного стимулювання роботодавців та працівників для заохочення їх до створення безпечних і здорових умов праці, навчання працівників, формування культури безпеки та гігієни праці, удосконалення законодавства з безпеки та гігієни праці, усунення дублюючих, застарілих і суперечливих положень законодавства, а також інтеграція міжнародних стандартів в національне законодавство.