ПРАВИЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області

1. Загальні положення

• Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – Правила) для посадових осіб, службовців та робітників головного управління розроблені згідно зі ст. 142 Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП України) з метою чіткої організації і зміцнення трудової дисципліни, підвищення продуктивності та ефективності праці, раціонального і ефективного використання робочого часу.
•  Трудова дисципліна забезпечується створенням роботодавцем необхідних організаційних та економічних умов для високопродуктивної праці, відповідальним і свідомим ставленням працівників до роботи, а також заохоченнями за сумлінну працю. До працівників, які порушують трудову дисципліну, в необхідних випадках застосовуються заходи дисциплінарного впливу.
• Правила поширюються на всіх працівників головного управління.
• Всі питання, що пов’язані з використанням Правил внутрішнього трудового розпорядку, змінами у режимі роботи, преміюванням – вирішуються роботодавцем в межах наданих йому повноважень за погодженням з представницьким органом трудового колективу (профспілковою стороною).
• Державні службовці, інші працівники головного управління зобов’язані дотримуватися програми щодо впровадження антикорупційних заходів в управлінні, затвердженої відповідним наказом.

2.Порядок прийому на роботу і звільнення працівників

• Порядок прийому на роботу посадових (службових) осіб регламентується законодавством України про державну службу та КЗпП України.
• Прийом на роботу інших робітників головного управління здійснюється у відповідності до законодавства України про працю.
• Право приймати на роботу відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі має начальник головного управління. Прийом на посаду керівників самостійних структурних підрозділів головного управління здійснюється за погодженням з керівництвом Пенсійного фонду України.
• При прийнятті на роботу громадянин (згідно ст. 24 КЗпП України, законодавства про державну службу) повинен написати відповідну заяву на ім’я начальника головного управління, заповнити особову картку форми П-2ДС з додатками, написати автобіографію та пред’явити наступні документи:
  • трудову книжку, оформлену в установленому порядку (особам, що приступають до роботи вперше, трудова книжка оформляється не пізніше 5 днів після прийому на роботу);
  • паспорт та картку платника податків з його реєстраційним номером;
  • документ про освіту та отриману кваліфікацію;
  • посвідчення про загальнообов’язкове державне соціальне страхування;
  • декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік;
  • фотокартки (4X6 см);
  • військовий білет (тимчасове посвідчення, інший документ, який засвідчує приналежність до війського обов’язку);
  • медичну довідку встановленої форми.
• З метою набуття практичного досвіду, перевірки професійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця, може проводитися стажування терміном до двох місяців із збереженням заробітної плати за основним місцем роботи.
• При прийнятті на роботу може встановлюватися випробувальний термін: для державних службовців – до шести місяців, для службовців – до трьох місяців, для робітників – до одного місяця.
• Прийом на роботу оформлюється наказом начальника головного управління.
• З наказом в обов’язковому порядку роботодавець ознайомлює працівника, у його трудовій книжці робиться відповідний запис.
• При прийомі на роботу працівника ознайомлюють з колективним договором,цими Правилами, роз’яснюють його права та обов’язки.
  До початку роботи за укладеним трудовим договором працівник проходить вступний (первинний) інструктаж з охорони праці, техніки безпеки, санітарії та протипожежної охорони. Працівнику визначають його робоче місце, забезпечують необхідними для роботи засобами та технікою. Керівник структурного підрозділу повинен ознайомити посадову особу з:
  • положенням про структурний підрозділ;
  • посадовою інструкцією.
• На всіх працівників ведуться трудові книжки у порядку, встановленому чинним законодавством.
• Дія трудового договору може бути припинена з ініціативи працівника, роботодавця і за іншими підставами, передбаченими законодавством України (ст.ст. 28, 36-41 КЗпП України тощо), з обов’язковим дотриманням процедури й умов звільнення, визначених законодавством, для відповідної підстави.
• За домовленістю між робітником і роботодавцем договір припиняється в термін, визначений сторонами згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України.
• Працівник  має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це роботодавця письмово за два тижня (ст. 38 КЗпП України). Трудовий договір може бути розірвано і до закінчення терміну попередження про звільнення при наявності домовленості між працівником і роботодавцем. Якщо є поважні причини, передбачені ст. 38 КЗпП України, роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
• В день звільнення роботодавець повинен повернути працівнику трудову книжку з внесеним відповідним записом, видати копію наказу про звільнення (за бажанням працівника) і виплатити всі належні працівнику суми. Днем звільнення вважається останній день роботи.
• Під час укладання трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП України).
• Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу.

3.Робочий час і час відпочинку

 В управлінні встановлюється п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями – субота й неділя.

Розпорядок роботи наступний:

• початок роботи: 8.00;
• перерва на прийом їжі і відпочинок: з 12.00 до 12.45;
• закінчення роботи: понеділок – четверг: 17.00, п’ятниця: 15.45.

• Працівники мають право також на короткотермінові перерви санітарно-гігієнічного призначення.

1. • У випадку, коли святковий та неробочий день, передбачений ст. 73 КЗпП України збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Напередодні святкових днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину. Ця норма розповсюджується й на випадки переносу у встановленому порядку робочого дня, що передує святковому (неробочому), на інший день тижня, місяця.
   • При наявності умов, передбачених ч. 3 ст. 32 КЗпП України, роботодавець може змінювати режим роботи, попередивши про це працівників за два місяці.
   • Облік часу виходу на роботу і її закінчення ведеться спеціалістом по кадрам в табелі обліку використання робочого часу.
   • Залучення працівників до понаднормових робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні здійснюється в порядку, установленому законодавством (ст. ст. 62, 71, 73 КЗпП України, Законом України «Про державну службу») та колективним договором.
   • За розпорядженням керівництва головного управління і згідно положень законодавства, пов’язаного із проходженням державної служби, для виконання невідкладної та/або непередбаченої роботи працівники зобов’язані з’явитися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до діючого трудового законодавства.
   • Робота у вихідні дні компенсується працівникові в порядку, передбаченому законодавством (ст. 72 КЗпП України).
   • Під час виконання роботи поза межами головного управління (службове відрядження тощо) працівник працює в режимі, загальновстановленому для підприємства, на яке він відряджений.
   • В неробочі, вихідні та святкові дні в головному управлінні може організовуватися чергування відповідальних працівників у відповідності до положень законодавства України та колективного договору.
   • Працівники головного управління мають право на щорічну відпустку, тривалість якої для державних службовців складає 30 календарних днів. Для службовців, інших робітників щорічна відпустка складає 24 календарних дні. Державним службовцям, які мають відповідний стаж роботи на державній службі, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю, встановленою законодавством України про державну службу. Тривалість додаткової відпустки не може перевищувати 15 календарних днів.

Додаткові оплачувані відпустки державним службовцям та працівникам головного управління надаються одночасно з щорічною відпусткою або за згодою сторін окремо від неї.

1. • Графік відпусток складається на кожний календарний рік до 20січня поточного року. Він затверджується начальником головного управління за погодженням із представницьким органом трудового колективу (профспілковим комітетом) і під розпис доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються необхідність забезпечення нормальної роботи головного управління, особисті інтереси працівників і можливості для їхнього відпочинку (ст. 79 КЗпП України). Щорічні відпустки можуть бути перенесені на інший час у випадках, передбачених законодавством, колективним договором і за згодою сторін.
   • Про дату початку відпустки працівнику повідомляється письмово не пізніше чим за два тижні до встановленого графіком терміну.
   • За рішенням керівника головного управління державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки. Частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцю у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
   • Працівники головного управління мають право на інші види відпусток, передбачені законодавством.

4.Основні права й обов’язки державних службовців, інших працівників головного управління

• Державні службовці, працівники головного управління повинні виконувати посадові інструкції, які затверджуються відповідним наказом, інструкції з охорони праці, протипожежної безпеки, своєчасно проходити медичні огляди.
• Працівники головного управління зобов’язані:
  • додержуватись при виконанні своїх обов’язків Конституції України, законодавства про державну службу, про запобігання корупції та інших актів законодавства;
  • працювати чесно, сумлінно виконувати покладені на них обов’язки та  Присягу державного службовця, виявляти ініціативу й творчість у роботі;
  • постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати   професійну кваліфікацію;
  • вчасно, до початку робочого дня, прибути на робоче місце і приготуватися до виконання трудових обов’язків, почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня;
  • бути на робочому місці впродовж всього робочого дня за винятком перерв на відпочинок та харчування, виконання поставлених завдань за межами головного управління;
  • утримувати свої робочі місця, обладнання в чистоті, а також додержуватись чистоти, встановленого порядку збереження матеріальних цінностей та документів;
  • виконувати у повному обсязі та у встановлений строк доручені керівництвом завдання, забезпечувати належну якість виконуваних робіт;
  • дбайливо відноситися до майна головного управління;
  • додержуватися дисципліни праці, не допускати дій та вчинків, що можуть зашкодити інтересам держави чи негативно вплинути на репутацію працівників органів Пенсійного фонду України;
  • дотримуватися вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки, передбачених відповідними правилами та інструкціями;
  • поводитися етично та шанобливо по відношенню до інших працівників та відвідувачів головного управління.
• Працівник має право:
  • вимагати належних, безпечних і здорових умов праці;
  • вимагати надання йому спецодягу, засобів індивідуального захисту, в установлених законодавством випадках;
  • вчасно одержувати заробітну плату, не нижче визначеної законом й колективним договором, користуватися соціальними пільгами та гарантіями, наданими працівникам діючим законодавством та положеннями колективного договору;
  • оскаржувати неправомірні дії посадових осіб, у тому числі застосовані до нього дисциплінарні стягнення;
  • звертатися до роботодавця з пропозиціями щодо поліпшення організації праці;
  • брати участь у представницьких органах трудового колективу, професійних союзах з метою захисту своїх прав і інтересів;
  • на інші права, надані трудовим чи іншим законодавством.
• Роботодавець на вимогу працівника, який за станом здоров’я, що підтверджується відповідним медичним висновком, не може виконувати свої службові обов’язки (в тому числі в повному обсязі), повинен перевести його на легшу роботу на час, зазначений у медичному висновку, а при необхідності установити скорочений робочий день.
• Кожному працівникові гарантується право знати свої права та обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов’язки працівників, доводяться до їх відома в установленому порядку.

5.Основні права й обов’язки роботодавця

• Роботодавець здійснює свої обов’язки самостійно, а у відповідних випадках – спільно або за погодженням із представницьким органом трудового колективу (профспілковим комітетом).
• Роботодавець зобов’язаний:
  • створити належні умови для здійснення працівниками своїх обов’язків, забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці;
  • своєчасно проводити інструктажі працівникам щодо вимог охорони праці, протипожежної безпеки й інших правил безпеки проведення робіт, перевіряти знання відповідних інструкцій з охорони праці;
  • вживати необхідних заходів по профілактиці виробничого травматизму, професійних і інших захворювань працівників;
  • видавати заробітну плату у встановлені законодавством і колективним договором терміни;
  • контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни;
  • створювати умови для підвищення кваліфікації працівників та всебічно сприяти цьому;
  • створювати умови для відпочинку працівників;
  • забезпечувати матеріальну зацікавленість працівників у результатах їх особистої праці та загальних підсумках роботи, економне і раціональне витрачання фонду оплати праці;
  • виконувати інші обов’язки, покладені на нього трудовим законодавством і колективним договором, неухильно додержуватися законодавства про працю і правил охорони праці.
• Роботодавець має право:
  • вимагати від працівників дотримання положень цих Правил і вживати необхідних заходів по залученню порушників трудової дисципліни до відповідальності;
  • вживати відповідних заходів для морального та матеріального заохочення за сумлінне дотримання вимог цих правил.

6.Заохочення за успіхи в роботі

• За зразкове виконання обов’язків, установлених трудовим договором, ініціативу, тривалу і бездоганну роботу, значні трудові досягнення застосовуються наступні міри заохочення:
  • оголошення подяки;
  • нагородження Почесною Грамотою головного управління. За особливі трудові заслуги працівники представляються до нагородження Почесною грамотою Пенсійного фонду України, нагрудним знаком «Знак пошани Пенсійного фонду України» та присвоєнням почесних звань;
  • видача грошової премії, за наявності економії фонду заробітної плати;
  • зарахування до кадрового резерву.

Заохочення, застосовуються за погодженням із представницьким органом трудового колективу (профспілковим комітетом) та оголошуються наказом (постановою) із занесенням відповідного запису до трудової книжки працівника.

1. • Працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов’язки, надається перевага у просуванні по службі.

7.Відповідальність працівників за порушення правил

• За порушення трудової дисципліни, а саме невиконання або неналежне виконання працівником з власної вини своїх службових обов’язків без поважних причин, порушень державним службовцем обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, перевищень своїх повноважень до нього може бути застосовано одне з наступних мір стягнення:
  • догана;
  • звільнення.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу» до державних службовців, крім дисциплінарних стягнень, можуть застосовуватись такі заходи дисциплінарного впливу:

1. • • • попередження про неповну службову відповідність;
       • затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
   • Звільнення, як дисциплінарне стягнення, може бути застосоване за наступні порушення:
     • систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або дійсними Правилами, якщо до працівника раніше вже застосовувалися міри дисциплінарного стягнення або громадського впливу (п. 3 ст. 40 КЗпПУ);
     • прогул (у тому числі відсутність на роботі більш трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпПУ);
     • поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпПУ), що підтверджено належним чином;
     • вчинення за місцем роботи розкрадання (у т. ч. дрібного) майна головного управління, встановленого вироком суду, що набрав чинності у встановленому порядку (п. 8 ст. 40 КЗпПУ).

За інші грубі порушення трудової дисципліни застосовується винятково догана.

1. • При визначені виду дисциплінарного стягнення начальник головного управління враховує ступінь провини працівника і нанесену їм шкоду, обставини, при яких відбувся вчинок (або бездіяльність), і попередню роботу працівника.
   • Дисциплінарні стягнення застосовуються начальником головного управління й оформлюються відповідним наказом, який доводиться до відома працівника під розпис.
   • Перед застосуванням дисциплінарного стягнення від працівника потрібно отримати письмове пояснення щодо його провини. Відмова працівника надати таке пояснення не є перешкодою для застосування до нього стягнення. Про відмову надати роз’яснення складається відповідний акт за підписом інших двох працівників головного управління.
   • Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо після виявлення проступку (бездіяльності) працівника, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, без урахування часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з його тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня здійснення проступку (виявлення бездіяльності).

1. • Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, який не має дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж виявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте достроково.

1. • Протягом терміну дії дисциплінарного стягнення міри заохочення, перераховані в розділі 6 дійсних Правил, до працівника не застосовуються.
   • За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення. Незалежно від дисциплінарного стягнення, наведеного в п. 7.1 цих Правил, на умовах, визначених колективним договором або Положенням про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників до працівників можуть застосовуватися ще і наступні заходи дисциплінарного впливу:
     • повне або часткове позбавлення премії;
     • зменшення або скасування доплат, винагород чи інших заохочувальних виплат.

8.Порядок вирішення трудових спорів

• Трудові спори, що виникають між працівником і роботодавцем, розглядаються в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права відповідно статті 225 КЗпП України, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком.