Призначення державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю

Надання зазначених видів допомог регулюється Законом України від 18.05.2004 № 1727-IV “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю” (далі – Закон № 1727), Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю і державної соціальної допомоги на догляд, затвердженим – постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 261.

Право на отримання державної соціальної допомоги мають громадяни України, які постійно проживають на території України, іноземці та особи без громадянства, які переселилися з інших держав на постійне проживання в Україну, та особи, які визнані біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, громадяни Республіки Польща, які перебувають на території України на умовах, передбачених Законом України “Про встановлення додаткових правових та соціальних гарантій для громадян Республіки Польща, які перебувають на території України”, та одночасно відповідають таким умовам:

• досягли віку 65 років і не мають права на пенсію відповідно до законодавства або яким установлено інвалідність в установленому порядку;
• є малозабезпеченими особами (крім, осіб з інвалідністю I групи та дітей померлого годувальника), у яких середньомісячний сукупний дохід за попередні шість календарних місяців, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, не перевищує прожитковий мінімум, визначений для осіб, які втратили працездатність;
• особи з інвалідністю I групи, якщо вони не одержують пенсію;
• діти померлого годувальника (у тому числі ті, що народжені до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного для призначення пенсії для особи з інвалідністю III групи.

Допомога встановлюється виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у такому розмірі:

• 150 % – на трьох і більше дітей померлого годувальника;
• 120 % – на двох дітей померлого годувальника;
• 100 % – особам з інвалідністю І групи, жінкам, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, на одну дитину померлого годувальника;
• 80 % – особам з інвалідністю ІІ групи;
• 60 % – особам з інвалідністю ІІІ групи;
• 50 % – священнослужителям, церковнослужителям та особам, які протягом не менш як десяти років до введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” займали виборні або за призначенням посади у релігійних організаціях, офіційно визнаних в Україні та легалізованих згідно з законодавством України, за наявності архівних документів відповідних державних органів та релігійних організацій або показань свідків, які підтверджують факт такої роботи;
• 30 % – жінкам 1960 року народження і старші, які досягли віку, встановленого ст.1 Закону № 1727.