Право на встановлення підвищення розміру пенсії у разі відстрочки часу її призначення
Одним із питань, які виникають у громадян під час звернення за призначенням пенсії за віком, є можливість збільшення її розміру у разі більш пізнього виходу на пенсію.
Таке право передбачено ч. 1 ст. 29 Закону України від 09 липня 2003 № 1058 – IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 1058, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону, виявила бажання працювати та отримувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за її призначенням.
При цьому основний розмір пенсії за віком, обчислений обчислений відповідно до ст. 27 Закону № 1058, підвищується:
– на 0,5 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу – у разі відстрочки виходу на пенсію на строк до 60 місяців;
– на 0,75 відсотка за кожний повний місяць страхового стажу – у разі відстрочки виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.
Підвищення здійснюється за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку. За неповний місяць страхового стажу підвищення не встановлюється.
Важливо розрізняти поняття “відстрочка часу призначення пенсії” та ситуацію, коли особа на момент досягнення пенсійного віку ще не набула права на пенсію.
Для застосування ч. 1 ст. 29 Закону № 1058 особа повинна вже мати право на пенсію за віком, але добровільно відкласти її призначення та продовжити працювати.
Отже, сам факт звернення за пенсією, наприклад у 63 роки замість 60 років, не означає автоматичного виникнення права на підвищення за статтею 29 Закону № 1058.
Під час визначення права необхідно встановити, чи мала особа право на пенсію за віком на момент досягнення пенсійного віку та скільки повних місяців страхового стажу було набуто після цього.
Чи обов’язково працювати на момент звернення за пенсією?
Ні.
Для визначення права на підвищення за ч. 1 ст. 29 Закону № 1058 не має значення, чи працює особа на момент звернення за призначенням пенсії.
Як розраховується підвищення?
Наприклад, особа досягла пенсійного віку та мала право на призначення пенсії, але відклала її призначення на 24 повних місяці.
Розмір підвищення становитиме:
24 х 0,5% = 12 %
Якщо відстрочка становить 60 повних місяців:
60 х 0,5 % = 30%
У разі відстрочки понад 60 місяців застосовується показник 0,75 % за кожний повний місяць.
Практичний приклад 1
Особа, досягла 60 – річного віку, однак на цю дату не мала необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком. Після досягнення 60 років вона продовжувала працювати та набула страхового стажу. Після набуття необхідного страхового стажу особа звернулася за призначенням пенсії.
У цьому випадку необхідно врахувати, що особа не мала права на пенсію за віком у 60 років через відсутність необхідного страхового стажу.
Тому період від 60 до 63 років не може автоматично розглядатися як відстрочка часу призначення пенсії у розумінні ч.1 ст.29 Закону № 1058.
Іншими словами, для застосування ст. 29 Закону № 1058 необхідно, щоб на момент досягнення відповідного пенсійного віку особа вже набула право на пенсію, але добровільно відклала її призначення.
Саме тому під час призначення пенсії важливо встановити не лише дату досягнення особою 60-річного віку, а й наявність необхідного страхового стажу на цю дату.
Практичний приклад 2
Особа досягла 60-річного віку у вересні 2025 року та на цю дату мала необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком.
Пенсію одразу не оформлювала, продовжила працювати та звернулася за її призначенням у жовтні 2026 року.
За умови набуття 12 повних місяців страхового стажу після досягнення пенсійного віку підвищення становитиме:
12 х 0,5 % = 6 %
Отже, обчислений відповідно до ст. 27 Закону № 1058 розмір пенсії підвищується на 6 %.
Практичний приклад 3
Особа продовжувала працювати, але на момент звернення вже не працює.
Особа після досягнення 60 років мала право на пенсію за віком, але відклала її призначення на 24 місяці та продовжувала набувати страховий стаж.
Після закінчення цього періоду вона припинила трудову діяльність і звернулася за призначенням пенсії.
Сам факт того, що на момент звернення особа вже не працює, не позбавляє її права на підвищення за ч. 1 ст. 29 Закону № 1058. Визначальним є те, що після набуття права на пенсію її призначення було відстрочено та набуто відповідну кількість повних місяців страхового стажу, тобто 24 х 0,5 % = 12 %.