Майбутня пенсія заробітчан – що потрібно знати
Доволі часто українські заробітчани стикаються з проблемою втрати права на призначення пенсії в Україні. Відбувається це в таких випадках: або люди працювали в іншій державі неофіційно, або працювали в тій країні, з якою Україна не укладала угоди про соціальні гарантії, або працювали легально в державі, що має угоду з Україною, але не потурбувалися про необхідні документи.
Отже, тим, хто вже працює або збирається працювати за кордоном, перше, про що потрібно пам’ятати, – це страховий стаж. Якщо після роботи за кордоном людина має намір жити в Україні, то пенсію їй призначатимуть за українськими законами, тому без страхового стажу неможливо набути право на пенсійне забезпечення.
Для забезпечення соціальних гарантій своїх громадян Україна укладає відповідні угоди з іншими країнами. Це держави колишнього Радянського союзу і держави СНД (Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Молдова, Грузія, Азербайджан, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан), держави Прибалтики (Латвія, Литва, Естонія), держави ближнього та далекого зарубіжжя (Польща, Чехія, Словаччина, Болгарія, Іспанія, Португалія).
Частину цих угод, а саме угоди з країнами колишнього Радянського Союзу (нинішнього СНД), укладено за територіальним принципом, частину – за пропорційним. Територіальний принцип передбачає, що стаж, якого людина набула, працюючи в цих країнах, зараховують і в Україні. Суть пропорційного принципу, за яким Україна співпрацює з іншими державами, у тому, що Україна окремо нараховує людині пенсію за «український» стаж згідно зі своїм законодавством, а інша держава нараховує пенсію за частину «свого» стажу за своїми законами. Для визначення права особи на пенсію буде взято до уваги стаж іншої держави. І якщо пенсіонер проживає в Україні, інша держава пересилає йому свою частину коштів в Україну, і навпаки, – якщо пенсіонер живе в іншій країні, то Україна переказує йому кошти за місцем проживання.
У підсумку слід мати достатню кількість стажу для призначення пенсії. І якщо нинішнього, 2019 року, – це 26 років, то надалі кількість стажу, необхідного для призначення пенсії, щороку збільшуватиметься (2020 рік – 27 років, 2021 рік – 28 років), доки не досягне 35-ти років.
Для підтвердження свого стажу роботи в зазначених країнах потрібно мати відповідні документи, і органи Пенсійного фонду допомагають майбутнім пенсіонерам в їх отриманні, надсилаючи запити.
На жаль, українські заробітчани здебільшого не цікавляться умовами призначення пенсії ні у своїй державі, ні в тій країні, з якою в Україні підписано угоди. Тому перш ніж їхати на роботу за кордон, людям варто дізнатися, скільки страхового стажу вони вже мають в Україні. Зробити це можна у сервісному центрі Пенсійного фонду або в особистому кабінеті на вебпорталі електронних послуг Фонду, попередньо зареєструвавшись.
Також потрібно поцікавитися, чи існує угода з тією країною, де доведеться працювати, і якщо так, то за яким принципом її укладено, – територіальним чи пропорційним. Крім того, потрібно з’ясувати умови зарахування стажу та призначення пенсії у цій країні і дізнатися, як можна це перевірити й контролювати свого роботодавця.
Якщо так сталося, що людина вже досягла пенсійного віку, але необхідного страхового стажу не має, то його можна докупити, підписавши договір із Державною фіскальною службою та сплативши страхові внески за певний період. Утім, треба пам’ятати, що під час підписання такого договору страхові внески обчислюються у подвійному тарифі, тому це має сенс, коли не вистачає кількох місяців страхового стажу, а не років.
Тож фундамент майбутньої пенсії – це, безумовно, страховий стаж протягом трудового життя як в Україні, так і за кордоном.
У рамках легалізації трудових відносин продовжується співпраця органів Фонду з Управлінням Держпраці в Полтавській області. За 7 місяців поточного року органи Пенсійного фонду області передали до даного Управління матеріали про виявлені порушення по 2,7 тисячах страхувальників для проведення перевірок. У результаті виявлено порушення по 233 роботодавцях. Позитивним здобутком стало зменшення в регіоні за декілька місяців на 3 тисячі працівників, яким нарахована заробітна плата менше мінімального розміру, та на 2,7 тисячі – кількості осіб, які працювали неповний робочий час.