Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

Суспільство й держава відповідальні перед своїми громадянами за рівень здоров’я, його збереження, забезпечуючи пріоритетність охорони здоров’я на законодавчому рівні. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Під працездатністю слід розуміти такий стан організму, при якому сукупність фізичних, розумових, емоційних можливостей дає змогу працівникові виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Непрацездатність – це стан, обумовлений хворобою, травмою чи її наслідками, та іншими причинами, коли виконання професійних обов’язків неможливе протягом обмеженого проміжку часу.
Тимчасову непрацездатність засвідчує медичний висновок, який є підставою для створення листка непрацездатності та причиною для звільнення від роботи працівника, призначення йому страхових виплат відповідно до законодавства про соціальне страхування. Допомога по тимчасовій непрацездатності призначається з урахуванням страхового стажу – це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, а за періоди до 1 липня 2000 року – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Страховий стаж обчислюється в місяцях.
Стаття 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №1105-ХІV від 23.09.99 (далі – Закон) визначає розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам залежно від страхового стажу у розмірі:
1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;
2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;
3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;
4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;
5) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) – застрахованим особам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, яка їх замінює, які доглядають хвору дитину віком до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України “Про жертви нацистських переслідувань”; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України “Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові”; особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
6) суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески, незалежно від страхового стажу.
Згідно статті 36 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання виплачується в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (оподатковуваного доходу).