Міжнародне співробітництво у галузі пенсійного забезпечення

Сучасний світ диктує свої вимоги і з часом українці стають все більш мобільною нацією. Вони живуть у багатьох країнах світу, працюють в будівництві, сільському господарстві та сфері послуг. Однак коли настає час виходити на заслужений відпочинок, виникає безліч запитань. Хто призначатиме пенсію і за яким законом? Чи не втратить уже призначеної пенсії людина, яка виїжджає на постійне місце проживання за кордон? Як підтвердити стаж, набутий за кордоном? Куди звертатися для призначення пенсій відповідно до міждержавних угод? На ці та інші питання ми дамо відповіді у короткому огляді міждержавних угод, що чинні у галузі пенсійного забезпечення.
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон, пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від’їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародні договори (угоди) з питання пенсійного забезпечення розподіляються на два види:
– договори, що базуються на територіальному принципі, за якими витрати на виплату пенсій здійснює держава, на території якої проживає отримувач. Такий тип угоди діє між Україною та такими країнами – Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан (учаcники багатосторонньої Угоди про гарантії прав – громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року), Угорщина, Молдова, Грузія, Азербайджан, Монголія, Румунія, Білорусь. При цьому у разі переїзду пенсіонера переказ пенсії за новим місцем проживання не здійснюється і взаєморозрахунки між державами не провадяться.
– договори, що базуються на пропорційному принципі, за якими кожна договірна сторона призначає та виплачує пенсію за відповідний страховий (трудовий) стаж, набутий на її території (Латвія, Литва, Іспанія, Естонія, Словаччина, Чехія, Болгарія, Португалія , Польща). У разі переїзду пенсіонера на постійне проживання до цих держав ПФУ продовжує переказувати призначену в Україні пенсію за новим місцем проживання пенсіонера у доларах США або євро.
Для підтвердження стажу, набутого на території країн, з яким укладено угоди за пропорційним принципом, та при досягненні пенсійного віку згідно з їхнім законодавством громадянам України слід звертатися до органів Пенсійного фонду за місцем проживання із заявою, документами, що засвідчують особу, про підтвердження стажу роботи на території іншої держави та іншими документами, в залежності від країни, де працювала особа. На підставі поданих документів спеціалістами органу Пенсійного фонду заповнюються так звані «формуляри зв’язку», які відправляються до Пенсійного фонду України з подальшим надсиланням до компетентного органу відповідної держави, який розглядає пакет документів та у випадку позитивного вирішення питання та призначення частини пенсії виплачує її особі через банківську установу.
Україна проводить зарахування страхового стажу, набутого на території держав, з якими укладено двосторонні Угоди за принципом пропорційності, на підставі одержаних від іншої сторони формулярів про підтвердження цього стажу. Зарахування страхового стажу лише на підставі представлених особою документів про стаж, виданих установами, організаціями за місцем роботи на території іншої держави, не проводиться.
На даний час чинною є також тимчасова Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення.
Зупинимося коротко на роз`ясненні основних положень угод з країнами, де кількість українців, які там працюють, є однією з найбільших – Чехією та Польщею.
Договір між Україною та Чеською Республікою про соціальне забезпечення від 04.07.2001 року набрав чинності 01.04.2003 року. Кожна сторона призначає пенсію згідно з її законодавством за страховий стаж, набутий на її території. При цьому, якщо право на пенсію виникає лише в результаті підсумовування стажу роботи, набутого за законодавством обох Сторін, то до наявного страхового стажу, додається стаж, набутий в іншій державі, за умови, що періоди страхування не перекриваються в часі.
Періоди страхування, набуті згідно з правовими нормами Договірних Сторін їхніми громадянами до дня набуття чинності Договором (01.04.2003), зараховуються як періоди тієї Договірної Сторони, на території якої громадянин на цей день або востаннє перед цією датою постійно проживав.
Для встановлення розміру пенсії кожна із Договірних Сторін обчислює середню заробітну плату (доход) або розрахункову базу тільки за періоди страхового стажу, набуті відповідно до правових норм цієї сторони.
У тому разі, якщо громадянин станом на 01.04.2003 року постійно проживав на території України, стаж, набутий до означеної дати на території Чехії, враховується українською стороною як свій власний. При цьому, заробітна плата за цей період не враховується.
Якщо український громадянин отримав право на постійне проживання в Чехії до 01.04.2003 року і на дату права на пенсію продовжує проживати в Чехії, то чеська сторона призначає пенсію за весь період чеського страхового стажу згідно з її законодавством, При цьому також враховується страховий стаж, набутий на території України до 01.04.2003 року.
Мінімальний страховий стаж, що розглядається для призначення пенсії один рік. Якщо чеський стаж після 01.04.2003 року менше ніж один рік, право на чеську пенсію не виникає, цей стаж враховується до українського стажу як свій власний стаж. При цьому, заробітна плата за цей період не враховується.
Українському пенсіонеру, який переїде на постійне місце проживання до Чехії, щоквартально здійснюватиметься переказ призначеної в Україні пенсії на поточний банківський рахунок за місцем постійного проживання пенсіонера в Чехії. Для цього територіальним управлінням Фонду надсилається в Пенсійний фонд України (після надходження повідомлення про легальне проживання пенсіонера в Чехії) пенсійна справу з усіма перерахунками пенсії на дату відправлення.
Угода між Україною та Польщею про соціальне забезпечення набрала чинності з 01.01.2014 року. Як зазначалося, угода базується на пропорційному принципі, за яким право на пенсію визначають виходячи з сумарного стажу, набутого на території обох сторін, і кожна держава при цьому зобов’язується призначати і виплачувати пенсію за стаж, набутий на її території. Мінімальний страховий стаж розглядається для призначення пенсії 12 місяців. Якщо польський стаж менше ніж один рік, право на польську пенсію не виникає, цей стаж враховується до українського стажу як свій власний для визначення права на пенсію. Кожна сторона, тобто і Україна, і Польща, враховує в необхідному обсязі страховий стаж, набутий відповідно до законодавства на території іншої сторони як такий, який набутий згідно із законодавством, яке вона застосовує, за умови, що такі періоди не співпадають та не перетинаються у часі.
У випадку зміни місця проживання українська сторона здійснює переказ призначених виплат у Польщу на особисті банківські рахунки пенсіонерів у євро.
Якщо ж між Україною і державою, в якій працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії, відсутня угода про соціальне і пенсійне забезпечення, то, на жаль, ні стажу, ні заробітку, зароблених у цій державі, під час призначення пенсії в Україні не врахують. Залишається сподіватися, що найближчим часом список країн, з якими Україна уклала такі договори, поповниться, оскільки вже триває робота щодо укладення угод в галузі пенсійного забезпечення з Німеччиною, Грецією, Чорногорією, Сербією, Бразилією, Румунією, Угорщиною.
Слід зауважити, що якщо особа працює у державі, з якою Україна не уклала угоди в галузі пенсійного забезпечення, то вона має право на добровільну участь в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що передбачено статтею 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Важливим є те, що особа може укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на певний строк, але не менше одного року. Разом з тим, можна також укласти окремий договір про одноразову сплату особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню( в тому числі за період з 01.01.2004 по 31.12.2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.
Щодо зарахування періодів, за які проведено одноразову сплату єдиного внеску, то відповідно до статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” вони враховуються лише при обчисленні пенсії згідно статті 27 Закону (при визначенні основного розміру пенсії) та не враховуються при визначенні мінімального розміру пенсії за віком, доплати за понаднормативний стаж, при встановленні мінімального розміру пенсії на рівні 40 відсотків мінімальної заробітної плати для осіб, які досягли віку 65 років та мають необхідний страховий стаж, та при обчисленні розміру пенсії пропорційно до наявного страхового стажу.
Враховуючи те, що відповідно до Законів України від 4 липня 2013 року № 404-VII “Про внесення змін до Податкового кодексу у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” та від 4 липня 2013 року № 406-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” з 1 жовтня 2013 року функції адміністрування єдиного соціального внеску здійснює Державна фіскальна служба України, для укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування необхідно звертатись до органів фіскальної служби.