Особливості відображення відомостей про видатки та правочини суб’єкта декларування
1. Які правочини (видатки) повинні бути відображені в декларації?
Усі правочини (видатки), розмір яких перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян).У декларації зазначаються видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, зазначені у пп. 2 – 9 ч. 1 ст. 46 Закону (п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону).
Видатками для цілей декларування є:
1) грошові кошти суб’єкта декларування, передані у зв’язку із правочином, вчиненим з метою:
а) придбання у власність, володіння, користування активів, зазначених у ч. 1 ст. 46 Закону, та/або послуг (наприклад, оплата навчання, лікування, косметичних, туристичних послуг тощо);
б) виконання договірних зобов’язань, в тому числі фінансових (боржником або кредитором за зобов’язанням);
в) надання благодійної, матеріальної, фінансової допомоги;
г) фінансової підтримки політичної партії у формі внеску;
ґ) виконання рішення суду, яке набуло законної сили;
д) дарування (грошові кошти як подарунок);
2) майно суб’єкта декларування (за умови припинення права власності на нього), яке є:
- a) засобом платежу відповідно до умов договору (наприклад, є предметом договору міни (бартеру));
б) матеріальною підтримкою політичної партії у формі внеску;
в) вкладом у статутний капітал товариства тощо.
У блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації зазначаються відомості лише про ті видатки, яким притаманні такі ознаки в сукупності (одночасно):
Ÿ їхній розмір перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян);
Ÿ вони здійснені суб’єктом декларування;
Ÿ видатки здійснені у звітному періоді.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).
Односторонній правочин може створювати обов’язки лише для особи, яка його вчинила (для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами), наприклад, дарування майна.
Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, наприклад, купівля-продаж, обмін майна тощо.
Водночас не будь-який правочин пов’язаний зі здійсненням видатку.
У блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації підлягають відображенню відомості про правочин лише за наявності сукупно таких факторів:
Ÿ вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян);
Ÿ суб’єкт декларування є стороною правочину;
Ÿ правочин вчинений у звітному періоді;
Ÿ внаслідок цього правочину виникає або припиняється право, виникає фінансове зобов’язання;
Ÿ правочин не спричинив видаток (бо якщо спричинив – зазначається у блоці полів «Інформація щодо видатку»).
Правочини, які не зумовлюють виникнення або припинення у суб’єкта декларування права власності, володіння чи користування на майно, нематеріальні та інші активи, у декларації не зазначаються. До таких правочинів належать, наприклад, складення заповіту (оскільки право на спадкування виникає у день відкриття спадщини, тобто після смерті заповідача або оголошення його померлим), правочини з відкладальною обставиною (щодо яких правові наслідки пов’язуються з настанням певної обставини).
Для зазначення відомостей у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації не має значення, перебуває відповідний актив у власності чи на іншому праві на кінець звітного періоду.
Зроблені у звітному періоді видатки не сумуються (наприклад, на виконання 1 договору). Водночас, якщо на виконання 1 договору здійснено 4 видатки (платежі), кожен з яких перевищив 50 ПМ (для працездатних громадян), то зазначаються окремо відомості про кожен з цих видатків).
Приклад 1
Суб’єкт декларування користується квартирою на підставі договору оренди. Розмір орендної плати становить 15 000 грн щомісячно. Попри те, що за рік видатки суб’єкта декларування на оренду житла становлять 180 000 грн, відомості про них не підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації, бо разові видатки (по 15 000 грн) не перевищують поріг 50 ПМ (для працездатних громадян).
Приклад 2
Якщо у звітному періоді суб’єкт декларування придбав транспортний засіб і далі до завершення цього періоду вчинив правочин, на підставі якого право власності на це майно припинилось (наприклад, продав його), крім відображення у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації відомостей про отриманий від продажу майна дохід, необхідно додатково вказати інформацію про 2 правочини – договори купівлі-продажу, на підставі яких набуто та припинилось право власності на автомобіль (якщо його вартість перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян)).
При цьому інформація про правочин щодо придбання майна відображається у блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (бо цей правочин спричинив видаток декларанта), а інформація про правочин щодо продажу транспортного засобу – в блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» (бо такий правочин видатку не спричинив).
Приклад 3
Суб’єкт декларування у звітному періоді вніс однією сумою вклад у зв’язку із створенням товариства (у статутний капітал) у розмірі, що перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян). У такому випадку, крім зазначення у розділі 8 «Корпоративні права» декларації відомостей про наявність корпоративних прав, додатково в блоці полів «Інформація щодо видатку» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про здійснений видаток в розмірі вкладу.
Приклад 4
Суб’єкт декларування у звітному періоді подарував третій особі автомобіль вартістю 2 000 000 грн (тобто більше 50 ПМ). У блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно зазначити лише відомості про правочин, на підставі якого припинилось його право власності на транспортний засіб (договір дарування), оскільки такий правочин не спричинив видатку.
Приклад 5
Суб’єкт декларування у звітному періоді набув право власності на будинок вартістю 1 500 000 грн, отриманий у спадщину. В такому випадку, крім зазначення у розділі 3 «Об’єкти нерухомості» декларації відомостей про будинок, додатково в блоці полів «Інформація щодо іншого правочину» розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації необхідно вказати відомості про правочин, на підставі якого набуто право власності на об’єкт нерухомості. Для цього в полі «У результаті правочину» слід обрати варіант «Інше», а в полі «Зазначте, що саме» вказати «спадщина».
2. Хто не заповнює розділ 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації?
Цей розділ не заповнюється у декларації типу «кандидата на посаду».
3. Особливості відображення інформації в блоках полів розділу 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації?
Якщо інформація про правочин уже зазначена у блоці полів «Інформація щодо видатку», її не слід дублювати у блоці полів «Інформація щодо іншого правочину». Якщо правочин, вчинений у звітному періоді, не спричинив видатку, але на його підставі у суб’єкта декларування виникло або припинилося право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, чи виникло фінансове зобов’язання, такий правочин не підлягає відображенню у блоці полів «Інформація щодо видатку», натомість відображається у блоці полів «Інформація щодо іншого правочину».
4. Чи зазначаються у декларації відомості про операції з обміну валюти?
Так, відомості про правочини та видатки, пов’язані з валютно-обмінними операціями, підлягають відображенню у розділі 14 «Видатки та правочини суб’єкта декларування» декларації (у випадку, коли розмір разового видатку чи вартість предмета правочину перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян)), зважаючи на те, що здійснюючи операцію з обміну валюти, особа набуває новий актив (грошові кошти у новій валюті). У разі здійснення разового видатку (на купівлю валюти) на суму, яка перевищує 50 ПМ (для працездатних громадян), суб’єкт декларування (на якого поширюються вимоги ч. 4 ст. 52 Закону) повинен подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.
У декларації зазначаються відомості про видатки, а також будь-які інші правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання (п. 10 ч. 1 ст. 46 Закону).
Торгівля валютними цінностями – це операції з купівлі, продажу або обміну валютних цінностей, що здійснюються як у готівковій формі (для банківських металів – із фізичною поставкою), так і безготівковій формі (для банківських металів – без фізичної поставки) (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції»).
Об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші (ч. 1 ст. 177 ЦК України).
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (ч. 1 ст. 715 ЦК України). Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін (ч. 2 ст. 715 ЦК України).
Таким чином, здійснюючи операцію з обміну валюти, особа вчиняє правочин.
5. Чи декларувати видатки та правочини членів сім’ї?
Ні, відомості про видатки та правочини членів сім’ї не зазначаються в декларації.