Інститут викривача в Україні
Інститут викривачів корупції, який працює в багатьох країнах світу, запровадили в Україні ще з 2014 року, коли парламент ухвалив базовий закон про боротьбу з корупцією, з 2020 року його удосконалили: викривач отримав більше гарантій захисту і може претендувати на 10% нагороди, якщо є відповідне судове рішення.
За законом викривач – це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Якщо хоча б одна умова не виконана, особа не може вважатися викривачем. Повідомлення розглядається, але особа не набуває статусу викривача, вона є заявником. Тобто викривач – це не будь який заявник про корупцію, скаржник, який чимось незадоволений. Викривач – це людина, інсайдер, яка всередині організації бачить порушення, має докази й хоче повідомити про це, отримуючи імунітет – захист трудових та інших прав.
За наявності загрози життю, житлу, здоров’ю та майну викривачів, їх близьких осіб у зв’язку із здійсненням повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону правоохоронними органами до них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні і інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи.
Важливо також, що не всі викривачі мають право на винагороду. Закон визначає її для викривача, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у 5 тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на час вчинення злочину. Розмір винагороди викривача становить 10 % від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину тільки після того як суд ухвалив обвинувальний вирок. При цьому він не може перевищувати трьох тисяч мінімальних зарплат.