Викривач на публічній службі: обов’язок чи вибір?

У боротьбі з корупцією викривачі відіграють ключову роль, адже саме вони допомагають виявляти порушення, які можуть залишитися непоміченими. На публічній службі, де відповідальність за доброчесність є особливо високою, постає питання: бути викривачем – це обов’язок чи особистий вибір? Закон України “Про запобігання корупції” від 14.10.2014 № 1700-VII (далі – Закон) дає чіткі відповіді, але залишає простір для етичних роздумів.

Хто такий викривач?

Викривач – це особа, яка добросовісно повідомляє про корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, маючи достовірну інформацію, отриману законним шляхом. На публічній службі викривачами найчастіше є державні службовці, посадовці місцевого самоврядування чи інші особи, які виконують функції держави. Вони можуть повідомляти про:

– хабарництво чи зловживання повноваженнями;

– конфлікти інтересів;

– порушення при декларуванні майна чи доходів;

– інші дії, що суперечать антикорупційним нормам.

Обов’язок чи вибір?

Закон встановлює, що державні службовці, зобов’язані повідомляти про відомі їм корупційні правопорушення, які дізналися під час виконання посадових обов’язків.

Незважаючи на юридичний обов’язок, рішення стати викривачем часто є особистим вибором, адже:

– повідомлення може спричинити тиск чи упереджене ставлення в колективі;

– викривач може сумніватися в ефективності каналів повідомлення чи захисті;

– етична позиція спонукає до дій, навіть якщо це не прямо передбачено посадовими обов’язками.

Викривачі, які обирають діяти, керуються принципами доброчесності та відповідальності перед суспільством. Вони стають прикладом для інших, сприяючи формуванню культури нульової толерантності до корупції.

Закон забезпечує викривачам на публічній службі комплексний захист, зокрема :

– конфіденційність – дані викривача не розголошуються без його згоди;

– захист від переслідувань – забороняється звільнення, дисциплінарні стягнення чи дискримінація через повідомлення;

– правова допомога – викривачі мають право на безоплатну юридичну підтримку;

– компенсація – у разі завдання шкоди (наприклад, втрати роботи) викривач може отримати відшкодування.

Як діяти викривачу на публічній службі?

Визначити порушення – переконатися, що інформація стосується корупційного чи пов’язаного з корупцією правопорушення.

Вибрати канал повідомлення – внутрішній канал (електронна форма на Єдиному порталу повідомлень викривачів, звернення до уповноваженої особи) або регулярний канал (НАЗК, правоохоронні органи).

Забезпечити конфіденційність – указати, якщо повідомлення анонімне, або надати дані для захисту.

Отже, бути викривачем на державній службі – це одночасно юридичний обов’язок і особистий вибір, продиктований етичними принципами. Закон не лише зобов’язує повідомляти про корупцію, а й створює надійні механізми захисту викривачів, роблячи їхню роль безпечною та ефективною. Викривачі – це агенти змін, які допомагають будувати прозору та доброчесну державу. Їхня сміливість і відповідальність є запорукою зниження корупційних ризиків і зміцнення довіри до публічної служби.