До уваги роботодавців!
Відповідно до вимог статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов’язки, як і громадяни України, – за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно з статтею 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України “Про міжнародне приватне право”.
Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України “Про зайнятість населення” (далі – Закон) іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на іміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Згідно з частиною першою статті 42 Закону роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 42-1 Закону передбачено, що роботодавець може отримати дозвіл за умови виплати заробітної плати у розмірі не менш як:
1) п’ять мінімальних заробітних плат – іноземним найманим працівникам у громадських об’єднаннях, благодійних організаціях та навчальних закладах, визначених у статтях 34, 36, 37, 39, 41, 43, 48 Закону України “Про освіту”;
2) десять мінімальних заробітних плат – для всіх інших категорій найманих працівників.
Норми частини третьої статті 42-1 Закону чітко визначають обов’язок роботодавця щодо розміру заробітної плати іноземного найманого працівника у разі застосування його праці.
Також відповідно до статті 31 Кодексу законів про працю власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.
