День захисників та захисниць України: про Любов, Кохання та Віру
Серед киян, яких обслуговує Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві є особлива категорія пенсіонерів. Це пенсіонери-військовослужбовці. Їх частка складає 64,5 тис. Серед них чоловіків – 50,5 тис., жінок – 14 тис. Завдяки їм ми сьогодні живемо під мирним небом, не прокидаємось вночі від вибухів снарядів. 14 жовтня в нашій країні святкується День захисників та захисниць України.
Ми повинні пам’ятати про їх мужність та героїзм, який вони проявили, захищаючи Україну від реального, підступного ворога, який приніс на нашу землю горе, втрати близьких та друзів. На війні вони були героями, але в мирному житті соромляться говорити про свої проблеми.
Вчора вони захистили нас, сьогодні ми повинні допомогти їм жити повноцінним щасливим життям, бо поранення та психологічні травми дуже міцно тримають їх в своїх обіймах минулого. Треба виривати їх з цих обіймів та допомагати посильною участю в вирішенні їхніх проблем.
Любов Кожедуб
Це символічно – з таким ім’ям захищати свою країну. Дивно звучить, але саме Любов Любові до України, небайдужість до її долі не залишали роздумів: чи брати участь в ООС. Як кадровий військовий, вона захищала нашу країну на Сході, працювала в гуманітарній місії. Надавала психологічну допомогу постраждалому населенню в зоні проведення ООС. Брала участь в розмінуваннях територій, забезпеченні доставки гуманітарних вантажів.
Сьогодні, коли за плечима 28 років служби, маючи більше десятка нагород, вона активно займається військово-патріотичним вихованням учнівської молоді, продовжує брати участь в благодійних проектах а ще… Своїм Коханням вселяє оптимізм та віру в щасливе життя в свого чоловіка, Олега Кожедуба, який переніс інсульт після повернення із зони ООС. Сьогодні вони разом долають наслідки, які залишили в пам’яті та здоров’ї часи участі в ООС. Але коли спілкуєшся з ними, вони не показують жодного натяку на слабкість, навпаки, надають сили та жагу до життя оточуючим.
Коли дивишся на цю тендітну чарівну жінку, навіть уявити собі не можеш, що мужності в неї вистачить на декількох чоловіків. Під час спілкування Любов просто випромінює тепло та оптимізм. За її словами, в звичайному житті люди не завжди цінують те, чого так не вистачає нашим воїнам там, на передовій.
Олександр Котов 
Він один з тих, хто пройшов Піски, Водяне, Бутово. За плечима – справжнє пекло на Землі, яким був Донецький аеропорт. Він – один з кіборгів, про яких говорив весь світ. Смерть дуже часто була на крок від нього та бойових побратимів. Але з цього двобою він вийшов переможцем, повернувся живим. Зараз триває довгий процес складної реабілітації, важкі поранення й досі заважають повернутися до звичайного життя. Але з самих перших днів його перебування під обстрілами, Сашу рятувало Кохання його жінки Лесі, яка пройшла з ним всі ці складні роки, починаючи з 2014. Саме для неї він збирав квіти, які тягнулися до сонця, хоча росли на опаленій снарядами землі. Ось з цими непримітними квітками він відправляв їй зворушливі фото, а вона витирала сльози, які з’являлися на очах. А потім – це Леся вдихала в нього життя, коли у оточуючих опускалися руки.
Вони разом. Вони поруч йдуть по життю. Сам Олександр не вважає себе героєм. Говорить, що не за медалями або пільгами пішов захищати Україну. Це був поклик серця, потреба душі – захистити свою країну. І сьогодні він неохоче згадує про минуле, не охоче одягає форму (вона з медалями висить в шафі), але з теплотою та радістю говорить про своїх бойових побратимів, з якими підтримує міцні зв’язки.
Ми маємо велику Любов до України, яка допомагає боронити її. Ми маємо велике Кохання, яке зберігає життя. Ми маємо Віру та Надію, що наші захисники будуть здоровими, та з оптимізмом будуть дивитися в майбутнє. Вони захистили нас, ми повинні допомогти їм.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві напередодні свята Захисників та захисниць України привітало Любов та Олександра та бажає всім захисникам та захисницям України мирного неба, щасливої долі та здоров’я!
Слава Україні! Героям – слава!
