НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК НА ВИРОБНИЦТВІ: ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ АКТ Н-1
Відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», до переліку документів для розгляду справ про страхові виплати належить, зокрема, акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами.
Згідно з пунктами 13, 15 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі – Порядок), до складу комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) входить представник територіального органу Пенсійного фонду України.
Під час проведення профілактичної роботи в державній установі «Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», де мав місце нещасний випадок на виробництві, головний спеціаліст відділу профілактики та розслідування нещасних випадків Олексій Савченко провів роз’яснювальну роботу щодо важливих аспектів, на які слід зважати під час складання акта розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання.
Зокрема, відповідно до вимог пункту 33 Порядку, комісія зобов’язана скласти акти за формою Н-1 згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії). У додатку 11 до Порядку надано роз’яснення щодо заповнення форми Н-1. Разом із тим, щодо окремих пунктів форми Н-1 такі роз’яснення відсутні, зокрема це стосується заповнення кодової частини місця проживання та реєстрації у пункті 1 «Відомості про потерпілого (потерпілих)».
Оскільки коди в клітинках необхідно зазначати обов’язково під час складання акта за формою Н-1, представники Головного управління у складі комісії (спеціальної комісії) пропонують під час розслідування у кодовій частині місця проживання та реєстрації потерпілого зазначати код регіону (області) згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), зважаючи на необхідність статистичного обліку та ідентифікації місця проживання працівника. При цьому пропонується вказувати код області, де офіційно зареєстрований потерпілий. У разі якщо фактичне місце проживання/перебування відрізняється від зареєстрованого, слід також вказувати код області, де потерпілий фактично проживає/перебуває.
Саме таке офіційне роз’яснення надає Державна служба України з питань праці (Держпраці) в межах повноважень, визначених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337. У роз’ясненні Держпраці (лист № 348/4.1/4.2-ЗВ-26а від 06.03.2026) зазначається, що відповідно до приміток, викладених у додатку 11 до Порядку, акт за формою Н-1 складається з текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до міжгалузевих та галузевих класифікаторів із використанням установлених законодавством термінів і визначень. Коди зазначаються обов’язково. Таким чином, місце проживання та реєстрації потерпілого, зазначене у пункті 1 акта за формою Н-1, також підлягає кодуванню згідно з відповідним класифікатором. При цьому слід керуватися рекомендаціями, викладеними у примітках щодо зазначення і кодування юридичної та фактичної адреси підприємства (установи, організації), згідно з якими ця дія здійснюється відповідно до Кодифікатора адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, а кодується лише область (місто).
Зважаючи на неоднозначне бачення членами комісії (спеціальної комісії) підходу до питання щодо інформації, яку необхідно вносити до пункту 1 «Відомості про потерпілого (потерпілих)» стосовно дати проходження навчання за професією чи роботою, під час виконання якої стався нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння) або аварія, Держпраці надала роз’яснення і з цього питання: інформацію необхідно заповнювати відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого у встановленому порядку.
Станом на сьогодні чинним є Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 № 15 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511) у редакції від 25.10.2024.
Важливо зазначати дані саме про навчання з охорони праці безпосередньо за тією професією чи видом робіт, під час виконання яких стався нещасний випадок. Якщо ж нещасний випадок стався під час виконання робіт підвищеної небезпеки, необхідно зафіксувати наявність посвідчення про відповідне навчання з охорони праці. Достовірність цих даних є критичною для визначення причин випадку.
Практика внесення до пункту 1 акта за формою Н-1 даних щодо здобуття потерпілим (потерпілими) певної кваліфікації за результатами навчання за професією чи роботою із зазначенням дати отримання документа про освіту (диплома, свідоцтва, посвідки тощо) є хибною. Ця інформація є корисною та необхідною, однак її доцільно зазначати у пункті 4 акта.
Також Олексій Савченко, підсумовуючи свій виступ, акцентував увагу керівників і спеціалістів «Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на тому, що, згідно з роз’ясненням Держпраці, рішення щодо відомостей про проведення інструктажів і навчання з охорони праці, які підлягають внесенню до пункту 1 акта за формою Н-1, має прийматися комісією з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку на виробництві за результатами обстеження місця події, вивчення наявних на підприємстві документів і матеріалів, з’ясування обставин та причин настання нещасного випадку, що визначено пунктом 33 Порядку.
Позиція Головного управління ґрунтується на безумовному дотриманні вимог нормативно-правових актів та застосуванні повноважень, передбачених пунктом 54 Порядку, згідно з якими територіальні органи Пенсійного фонду України відповідно до компетенції здійснюють контроль за своєчасністю та об’єктивністю проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), аварій, підготовкою матеріалів розслідування, веденням їх обліку, а також вжиттям заходів щодо усунення причин їх настання.
