Умови призначення пенсії за віком у разі відсутності необхідного страхового стажу

Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) розмір пенсії кожного пенсіонера визначається індивідуально в залежності від набутого ним страхового стажу та отриманого заробітку, з якого сплачувалися страхові внески.

11.10.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” від 03.10.2017 № 2148.

Відповідно до статті 26  Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закону)  Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року – не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року – від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – від 15 до 16 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – від 15 до 25 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою – третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою – третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою – третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2017 року
№ 1098 «Про затвердження Порядку призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату», яка набрала чинності 18.01.2018, визначено механізм призначення у період                       з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону, але не набула права на пенсійну виплату у зв’язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі — тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати.

Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення, зокрема, районних у місті Києві державних адміністрацій з питань соціального захисту населення з урахуванням її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу.

Під час досягнення пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону, особа звертається до органів Пенсійного фонду України із заявою про видачу довідки про наявний страховий стаж, яка долучається до заяви про призначення тимчасової допомоги.

Довідка про наявний страховий стаж за формою згідно з додатком видається органами Пенсійного фонду України за заявою особи, до якої додаються копія трудової книжки та у разі потреби документи, що підтверджують трудовий стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637. Обчислення страхового стажу проводиться відповідно до статті 24 Закону.

Органи Пенсійного фонду України надсилають (або надають під особистий підпис у журналі реєстрації видачі довідок) особі довідку про наявний страховий стаж у двох примірниках та пам’ятку про порядок призначення тимчасової допомоги у формі, затвердженій Міністерством соціальної політики України, як правило, в день звернення, але не пізніше ніж через п’ять  робочих днів.

Копія трудової книжки, документи, що підтверджують трудовий стаж, подані особою органу Пенсійного фонду України, зберігаються в особовій справі до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває права на пенсійну виплату.

Одночасно повідомляємо, що з 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010  № 2464-VI (далі – Закон 2464).

Процедуру добровільної сплати внесків, розрахунок сум та порядок укладання договору на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування  за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню регламентовано статтею 10 Закону 2464.

Починаючи з 01.01.2018 сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.

На даний час сума сплаченого єдиного внеску за рік, обчисленого виходячи з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановлених на дату укладення договору (крім осіб, зазначених в абзацах другому – четвертому частини першої статті 10) становить 19657,44 грн.

У зв’язку з набранням чинності Закону України від 04.07.2013 № 406-VII                                               «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи», адміністрування єдиного внеску з 01.10.2013 здійснюють органи Міністерства доходів і зборів України.

Враховуючи вище зазначене, для укладання договору про добровільну сплату внесків  особі необхідно звернутись до районного органу Міністерства доходів і зборів за місцем реєстрації.

Щодо подання заяви про призначення пенсії повідомляємо, що прийом громадян здійснюється протягом робочого часу органу Пенсійного фонду без поділу за територіальним (зональним, дільничним) принципом в межах території обслуговування відповідного органу Пенсійного фонду.