Вихід на пенсію за віком. Яка норма стажу передбачена?

З 01 жовтня 2011 року в Україні діє Закон “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, яким вперше було введено поетапне підвищення пенсійного віку з 55 років до 60 років, та мінімального розміру пенсії при наявності 30 років страхового стажу у жінок, 35 років страхового стажу для чоловіків.

  ”Відповідно до змін ст. 26 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” № 2148-VIII від 03.10.2017 року, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: у 2020 році для виходу на пенсію чоловікам у віці 60 років та жінкам у віці 59 років (з 1 квітня 2020 у віці 59 років 6 місяців) необхідно мати страховий стаж не менш 27 років.

    З кожним наступним роком страховий стаж поступово буде збільшуватися на один рік, відтак до 2028 року страховий стаж буде складати 35 років.

Починаючи з 1 січня 2020 року (та в подальшому з 1 січня кожного року буде проведено  поетапне підвищення страхового стажу, як наведено у таблиці )право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:

по 31 грудня 2018 року – від 15 до 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – від 16 до 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – від 17 до 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 18 до 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 19 до 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 20 до 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 21 до 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 23 до 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 24 до 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – від 25 до 35 років.

  Теж саме стосується громадян, які на момент досягнення пенсійного віку 60 років не мають мінімального страхового стажу,  передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком  після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – від 15 до 17 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – від 15 до 18 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року – від 15 до 19 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року – від 15 до 20 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року – від 15 до 21 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 15 до 22 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року – від 15 до 23 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року – від 15 до 24 років;

починаючи з 1 січня 2028 року – від 15 до 25 років.

Також  статтею 26 п. 5 передбачена норма, яка починаючи з 01.01.2028 року для осіб страховий стаж яких складає 40 років та більше, пенсія  призначається незалежно від віку.

А що робити громадянам, які на момент досягнення віку не мають необхідного стажу для призначення пенсії за віком?

         Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року № 1098 затверджено Порядок, який визначає механізм призначення у період з 1 січня 2018 р. по 31 грудня 2020 р. тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла віку, визначеного частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, але не набула права на пенсійну виплату у зв’язку з відсутністю страхового стажу, передбаченого нормами зазначеної статті (далі – тимчасова допомога), за наявності в неї не менш як 15 років страхового стажу, та її виплати. 

         Призначення тимчасової допомоги особі проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення. Тимчасова допомога перераховується особі кожні шість місяців з урахуванням змін її майнового стану та середньомісячного сукупного доходу і виплачується до досягнення такою особою віку, з якого вона набуває право на пенсійну виплату.