Види страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання

Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» передбачено такі види страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання:

• допомога по тимчасовій непрацездатності – виплачується у розмірі 100 % середньої заробітної плати (перші 17 днів за рахунок коштів страхувальника, з 18 дня – за рахунок коштів соціального страхування);
• одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності – призначається на підставі висновку МСЕК, розмір визначається в залежності від ступеня втрати професійної працездатності із розрахунку 7 мінімальних заробітних плат*, встановлених законом на день настання права на страхову виплату;
• щомісячні страхові виплати – встановлюються відповідно до ступеня втрати професійної працездатності виходячи із середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку. Мінімальний розмір призначеної щомісячної виплати потерпілому в перерахунку на 100% втрати працездатності не може бути меншим мінімальної заробітної плати*. Максимальний розмір – не повинен перевищувати чотири мінімальні заробітні плати*;
• виплати у разі тимчасового переведення на легшу, нижчеоплачувану роботу – за потерпілим зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК або МСЕК (перші 14 днів доплата здійснюється за рахунок коштів страхувальника, починаючи з 15 дня – за рахунок коштів соціального страхування);
• щомісячні страхові виплати потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року) в розмірі середньомісячної заробітної плати протягом строку, визначеного для професійного навчання чи перекваліфікації;
• щомісячні виплати дитині, яка народилася з інвалідністю, внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; здійснюються до досягнення дитиною 18 років, або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення 23 років. До 18 років виплати здійснюються у розмірі державної допомоги дітям з інвалідністю, після 18 років – у розмірі середньомісячної заробітної плати, що склалася на території області (міста) проживання таких осіб, але не менше від середньомісячної заробітної плати в країні на день набуття права на виплату;
• компенсація потерпілому та особі, яка його супроводжує, вартості проїзду до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку;
• страхові виплати непрацездатним членам сім’ї у разі смерті потерпілого:

– одноразова допомога сім’ї (у розмірі 40 розмірів мінімальної заробітної плати* на день настання права на страхову виплату);

– одноразова виплата кожній особі, яка була на утриманні потерпілого або мала на це право (у розмірі 8 розмірів мінімальної заробітної плати*);

– щомісячні страхові виплати (визначаються із середньомісячної заробітної плати потерпілого; сума виплат кожній особі, яка має на них право, визначається шляхом ділення частини заробітної плати  потерпілого, що припадає на цих осіб, на їх кількість, при цьому частка заробітної плати, що припадала на потерпілого, з розрахунку виключається);

– виплати на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1468 та постанови правління Пенсійного фонду України від 30.08.2023 № 34-1).

Довідково:

*З 1 січня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати – 7 100 грн.